Реферат
на тему:
ОСНОВИ СПЕЦІАЛЬНОГО
ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ
Догляд за хворими включає заходи, які є невід'ємною складовою комплексного лікування хворих. Кожний хворий, що перебуває у стаціонарі, вимагає особливого догляду.
Догляд за хворими залежить від характеру захворювання, його тяжкості, наявності у них супутніх захворювань, об'єму операцій. Одні хворі потребують лише загального догляду, інші — спеціального.
Особливий догляд потрібен хворим у перед- та післяопераційний періоди. Адже небезпідставно вважають, що проведена операція — це лише 50 % запоруки ії успіху, а 50 % припадає на ведення перед- та післяопераційного періодів.
У попередніх розділах ішлося про загальний догляд за хірургічними хворими. Зараз буде розглянуто питання спеціального догляду.
Спостереження та догляд за психікою та нервовою системою. Саме перебування людини в хірургічному стаціонарі накладає відбиток на її психіку. Коли ж її ще до того чекає операція, це вже є стресова ситуація. Перед хворими виникає ціла низка проблем. Чи потрібна операція? Як вона пройде? Чи не буде ускладнень у післяопераційний період? Все це зазвичай позначається на здоров'ї людини, особливо станові її психіки і нервової системи. Давно помічено, що від стану психіки залежить соматичний стан хворого. Ще Гіппократ писав: "Очевидним і великим доказом існування мистецтва буде, коли хтось, забезпечивши правильне лікування, не припинить підбадьорювати хворих, аби вони не дуже хвилювалися і старалися наблизити час одужання". На значенні психічних чинників для лікування захворювань постійно наголошували у своїх працях класики медицини Г. Захар’їн, В. Манасеїн, В. Бехтерєв і багато інших.
У разі правильної підготовки психіки іноді можна спостерігати, що хворий, який спочатку відмовлявся від операції, охоче на неї згоджується. Підготовка психіки сприяє зменшенню страху перед хірургічним втручанням, заспокоює нервову систему.
Спостереження за психікою хворого в перед- і післяопераційний періоди тісно пов'язане з питаннями медичної деонтології. Лікар повинен вивчати не лише хворобу, але й хвору людину, ставитися до неї з великою повагою, піклуватись, аби вона швидко одужала.
Неухильне дотримання принципів деонтології медичним персоналом хірургічних відділень, палат інтенсивної терапії є запорукою успіху лікувальної роботи хірургічних стаціонарів, бо в них зосереджено хворих з найтяжчим перебігом недуги.
Післяопераційний догляд за хворими з тяжкими травматичними ушкодженнями або після складних оперативних втручань вимагає ще й особливої витримки, професійної мужності.
Доглядаючи за хворими, медперсонал повинен пам'ятати, що слово—могутній чинник впливу на людину і треба вміти ним користуватися. Вольтер говорив: "Надія на одужання — половина одужання".
До хірургічного методу лікування у багатьох хворих виробляється особливе ставлення — вони вірять у нього, розуміють неминучість і необхідність операції, надіються на одужання і в той же час бояться болю, нещасливого завершення, ускладнень. Хірург і весь медичний персонал завжди повинні підтримувати у хворих віру в одужання.
Для лікаря будь-якого фаху, а для хірурга тим паче, знання психології хворого залежно від особливостей соматичної патології має надважливе значення.
Вплив психіки на перебіг соматичних процесів безперечний, так само і вплив соматичних процесів на психіку хворого. У оповіданні "Смерть Івана Ілліча" Л. Толстой, описуючи хворобу Івана Головіна з компетентністю медика і психолога наводить фізичні ознаки початку, розгортання, поглиблення і кінця захворювання. Поряд з тим автор описує психічний стан хворого, відчуття, переживання і думки приреченої людини, яка усвідомлює це. Автор доводить вплив фізичного страждання на психіку хворого і, навпаки, вплив його переживання на перебіг захворювання.
У цьому ж самому оповіданні він вказує на великий вплив догляду за хворими на їх психічний стан.
"Лише Герасим робив все просто, легко, нечутно, що заспокоювало Івана Ілліча... Герасим приніс стілець, поставив його, не грюкнувши, враз опустив на підлогу і підняв ноги Івана Ілліча на стілець. Івану Іллічу видалося, що йому стало легше, як Герасим високо підняв його ноги".
Елементи психотерапії є невід'ємною складовою діяльності хірурга. Вони потрібні йому так само, як знання асептики чи антисептики.
Поряд із психікою важливе значення відводиться стану нервової системи хворого. Треба за допомогою різних медикаментозних препаратів заспокоїти хворого, зменшити страх перед операцією.
Спостереження за нервовою системою охоплює такі моменти: стеження за свідомістю хворого, його сном, станом чутливої чи рухової сфери (біль, судоми, параліч), настроєм (пригнічений чи збуджений).
Як у передопераційний, так і в післяопераційний період слід забезпечити хворому душевний спокій і тишу. Варто усунути всі фізичні і психічні подразники (шум, гамір, голосні розмови, крики), не читати книг з певним сюжетом, не переглядати емоційних телефільмів, не допускати до хворих тих, хто може викликати у них негативні почуття.
Забезпечення хворому доброго, спокійного сну — один із важливих чинників, що сприяють швидкому одужанню. Сон — це стан гальмування кори великого мозку внаслідок виснаження його клітин через тривале, одноманітне подразнення. Зрозуміло, що під час перебування хворого в хірургічному стаціонарі таких подразників у нього вдосталь. Безсоння робить хворих дратівливими, що погано позначається на перебігу хвороби.
Під час сну рани загоюються краще, запальні процеси виражені слабше. Домогтися повноцінного сну у хворих після операції можна за допомогою різних медикаментозних препаратів (розчини брому, літичні суміші, еленіум, седуксен, тазепам, мепробамат, еуноктин, раде-дорм, реладорм, рогіпнол і ін.).
У цей період не треба шкодувати препаратів, які тамують біль (морфій, промедол, норфін, трамал, анальгін ін.).