ПЛАН

Вступ.

Розвиток елементів інфраструктури ринку і їх значення.
1. Фондова біржа.
2. Біржа праці.
3. Товарна біржа.
Сутність і значення товарних бірж в ринковій економіці України.
1. Види товарних бірж в Україні.
2. Значення товарних бірж для перехідного періоду до ринку в Україні.
Механізм функціонування товарних бірж в Україні.

Висновки.

Список літератури.

Вступ

Вже не одне сторіччя епіцентром ринкової економіки виступають біржі. За довгі роки їхнього успішного функціонування накопичено величезний досвід, дуже корисний сьогодні для нашої країни.

Перехід України до ринкової економіки зажадав не тільки зміни існуючого ринку, але і створення нових ринків, не властивих системі планової економіки. Це призвело до зміни традиційних і утворенню нових форм торгівлі, послужило об'єктивною основою відродження в Україні товарних бірж.

Найбільш масштабним завданням економічної активності держави в ринковому господарстві є діяльність по стабілізації економічного розвитку суспільства. Одним із найважливіших напрямків цієї діяльності є регулювання збалансованості попиту і пропозиції на національному ринку України.

Існує чимало проблем, пов'язаних з регулюванням ринку. У даній роботі розглянута така актуальна проблема розвитку національного ринку України, як нестабільність на товарному ринку, обумовлена відсутністю нормативно-законодавчої бази й іншими складностями.

У роботі поставлено низку завдань, а саме:

Розглянути розвиток елементів інфраструктури ринку та їх значення для сучасної економіки України на прикладі фондової біржі, біржі праці, товарної біржі.
Розглянути види та механізм функціонування товарних бірж на Україні.
З’ясувати значення товарних бірж для перехідного періоду до ринку в Україні.

Значну увагу зосереджено на тому, що створення товарних бірж в Україні сприятиме стабілізації товарного ринку і економіки в цілому.

Актуальність обраної теми полягає у тому, що на сучасному етапі біржа є невід'ємною частиною української економіки, яка формує оптовий ринок, шляхом організації і регулювання біржової торгівлі, що підтверджує світовий досвід діяльності біржових інститутів.

Розвиток елементів інфраструктури ринку і їх значення

Фондова біржа

Проголошення Україною політичної й економічної незалежності, відмова від централізованого керування і планування призвели до рішучих змін у структурі національної економіки. Перехід до ринку неможливий без нагромадження капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, роздержавлення економіки шляхом приватизації. Ці процеси роблять надзвичайно необхідним створення ринку цінних паперів і головного його інституту - фондової біржі. У цьому напрямку вже зроблені рішучі кроки - із січня 1992 року почала діяти Українська фондова біржа, на основі якої організований Український фондовий союз.

Фондова біржа - організований ринок для торгівлі стандартними фінансовими інструментами, створюваний професійними учасниками ринку цінних паперів для взаємних оптових операцій.

Фондова біржа - це кращий ринок, створюваний для кращих цінних паперів (найбільшими, що користуються довірою і фінансово стійкими) посередниками, що працюють на фондовому ринку.

З організаційно-правової точки зору фондова біржа являє собою фінансову посередницьку установу з регламентованим режимом роботи, де відбуваються торгові операції між продавцем і покупцем фондових цінностей за участю біржових посередників по офіційно закріплених правилах. Ці правила встановлюються як біржовим (Статут біржі), так і державним законодавством. Варто мати на увазі, що фондова біржа як така і її персонал не укладають угод із цінними паперами. Вона лише створює умови, необхідні для їхнього здійснення, обслуговує ці угоди, зв'язує продавця і покупця, надає приміщення і т.д. [2,43].

Ознаки класичної фондової біржі:

біржа - централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі (наявність торгової площадки);
існування процедури відбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають визначеним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітенту, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражене коливання цін, можливість гарантій поставки і т.д.);
існування процедури відбору кращих операторів ринку в якості членів біржі; наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;
централізація реєстрації угод і розрахунків по ним;
встановлення офіційних (біржових) котирувань;
нагляд за членами біржі (із позицій їхньої фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Управляють біржею загальні збори її членів. У організаційному відношенні біржа включає звичайно такі структурні підрозділи:

адміністрація біржі;

реєстраційне бюро;

котирувальна комісія;

служба інформаційного забезпечення;
експертна група;
біржовий арбітраж;
рекламне бюро;
бюро економічного аналізу;
брокерська служба;
служба технічного забезпечення.

Роль фондової біржі в економіці країни визначається, насамперед, ступенем роздержавлення власності, а точніше часткою акціонерної власності у виробництві Валового Національного Продукту . Крім того, роль біржі залежить від рівня розвитку ринку цінних паперів у цілому.

До основних функцій фондової біржі відносяться наступні:

мобілізація і концентрація вільних грошових капіталів і нагромаджень за допомогою продажу цінних паперів;
кредитування і фінансування державних і інших господарських організацій за допомогою купівлі їхній цінних паперів;
забезпечення високого рівня ліквідності вкладень у цінні папери;
поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їхніх цінах і умовах обігу;

підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників;

вироблення правил;
індикація стана економіки, її товарних сегментів і фондового ринку;
котирування цін.

Фондова біржа дозволяє забезпечити концентрацію попиту і пропозиції цінних паперів, їхня збалансованість на основі біржового ціноутворення, що реально відбиває рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу [2,33].

Котирування цін займає особливе місце в діяльності біржі, і тому розглянемо це питання докладніше. Котируванням називається встановлення ціни на біржі на основі постійної реєстрації угод, що укладаються на протязі дня. Ціни виводяться спеціальною котирувальною комісією. Метою котирувальної комісії є визначення найбільш характерної ціни для даного ринку на даний день. Відомості про котирування регулярно публікуються в котирувальних бюлетенях.

Ціна, по якій укладаються угоди і цінні папери переходять із рук у руки, називається курсом. Біржовий курс використовується як орієнтир при укладанні угод, як у біржовому, так і в позабіржовому обігу.

Слід зазначити, що біржове законодавство, як правило, не фіксує порядок визначення біржового курсу цінних паперів. Проте в залежності від принципів, покладених в основу котирування розрізняють:

метод єдиного курсу, заснований на встановленні єдиної (типової) ціни;
реєстраційний метод, що базується на реєстрації фактичних цін угод, попиту і пропозиції, (цін продавців і покупців).

При встановленні курсу необхідно дотримуватись певних правил:

біржовий курс встановлюється на рівні, що забезпечує найбільшу кількість угод;
заявки “продати по будь-якому курсу”, “купити по будь-якому курсу” здійснюються тільки з'явиться перша пропозиція ціни;
створення заявок, що містять максимальні ціни при купівлі і мінімальні при продажі;
заявки, у яких указуються ціни, що наближаються до максимальних при купівлі і до мінімальних при продажі, можуть реалізуватися частково;
заявки, де зазначені ціни нижче шуканого курсу при купівлі або вище при продажі, не реалізуються[2,30].

Однієї з найважливіших функцій фондової біржі є лістинг.

Процес обігу фондових цінностей на всіх офіційно зареєстрованих фондових біржах може здійснюватися тільки з цінними паперами, що успішно пройшли спеціальну біржову процедуру, тобто лістинг - буквально “включення до списку”. Будь-якій компанії необхідно внести до списку відповідної біржі свої цінні папери, що є офіційною передумовою для пропуску до торгівлі.

До переваг лістингу і відповідно участі в біржових торгах відноситься підвищений рівень ліквідності цінних паперів, а також очевидні вигоди від явної стабільності їхньої ціни. Процес утворення фондових цінностей під постійним контролем безпосередньо регулюється самою біржею, що у такий спосіб оберігає угоди, що укладаються на торгах від появи на них елементів шахрайства і зловживання.

Інвестор, покупець цінних паперів, включених у котирувальний лист біржі, може бути упевнений, що одержить достовірну і своєчасну інформацію про компанію - емітенті і ринку її цінних паперів. Він повинний мати можливість оцінити перспективи економічного розвитку емітенту і якість його цінних паперів.

Таким чином, всякий інвестор, що вирішив укласти кошти у внесені до листів фондові цінності, разом із ними автоматично одержує і повний набір усіх переваг, що містить у собі комплекс засобів захисту, запропонований фондовою біржею. Фондова біржа, проте, не гарантує прибутковість інвестицій в акції компанії, яка пройшла лістинг.

Також компанії, внесені в такі списки, одержують велику відомість і популярність серед осіб, зайнятих у сфері інвестицій.

Біржа - це система підтримки ринкової вартості акцій. При поглинанні і злитті компаній оцінка вартості активів спирається на курсову ринкову вартість акцій, а не на книжкову, балансову. Лістинг у ряді країн є підставою для надання компанії певних більш істотних знижок при оподатковуванні.

Таким чином, лістинг - це система підтримки ринку, що створює сприятливі умови для організованого ринку, дозволяє виявити найбільше надійні і якісні цінні папери і сприяє підвищенню їхньої ліквідності.

У нашій країні лістинг поки не робить значного впливу на оцінку якості цінного паперу, як із погляду інвестора, так і емітенту.

Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. Переворот полягав в тому, що для інвестора практично стерлися різниці між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондових біржах склалося становище, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.

1.2. Біржа праці

Біржа праці – елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в галузі зайнятості населення[7,172].

Біржа праці виконує такі функції:

Облік непрацюючих, у тому числі безробітних. Це дозволяє оцінити стан ринку праці, визначити фактичну і потенційну пропозицію робочої сили. Крім того, реєстрація безробітних дає можливість визначити осіб, що претендують на одержання допомоги по безробіттю.
Облік незайнятих робочих місць і визначення перспектив створення нових. Інформація роботодавців про потреби в трудових послугах дозволяє судити про попит на робочу силу на ринку і прогнозувати його динаміку.
Надання послуг по працевлаштуванню, фахової орієнтації робітникам, що звільнюються і незайнятому населенню, з одного боку, і надання допомоги підприємствам, організаціям, установам і іншим роботодавцям у підборі необхідних робітників, з іншого.
Організація навчання, перенавчання і підвищення кваліфікації в системі служби зайнятості, а в разі потреби - здійснення кваліфікаційної експертизи. Непрацюючий тривалий час можуть піддаватися додатковій перевірці перед відправленням на роботу з метою підтвердження рівня і кваліфікації.
Участь у прогнозування ринку праці і розробці програм зайнятості. Ухваленню рішення про початок підготування робітників за тим або іншим фахом досить часто передує проведення інфраструктурними інститутами досліджень потреб ринку в цих робітниках[3, 222].

Біржа праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як державна організація. Поряд з державними біржами праці існують і платні приватні агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін.

Біржі праці історично виникнули в умовах масового попиту на однотипні трудові послуги. А в період промислової революції кінця XVII - початку XIX сторіччя через біржі праці проходив масовий прийом на роботу некваліфікованих або низькокваліфікованих робітників.

В нашій країні біржі праці вперше з'явилися після лютого 1917 року і проіснували до 1930 року[3, 222]. Це були недержавні установи, утворювані на паритетних основах підприємцями і профспілками. Займалися біржі реєстрацією і працевлаштуванням безробітних.

Оскільки в сучасних умовах відбулися істотні зміни на ринку праці (масові набори практично відсутні, відбувається індивідуальний відбір робітників), змінилася і діяльність посередницьких організацій. З 1991 року основними посередницькими інститутами на ринку праці України виступають центри зайнятості. Діяльність центрів зайнятості дозволяє зменшувати соціальну напругу. Через них держава здійснює соціальну підтримку безробітних.

1.3. Товарна біржа

Товарна біржа – комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками. Це об’єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої – укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо[7, 172].

Товарні біржі здійснюють купівлю і продаж не товарів, а контрактів на їхнє постачання. На них продаються контракти на стандартизовані види товарів, що можуть бути продані значними партіями по зразках або технічному описі. На товарних біржах виявляються базисні ціни, що формуються під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Всі біржі є самостійними підприємствами і діють незалежно одна від одної. Одні товари продаються і купуються лише на якійсь одній біржі, інші - на декількох; проте, розміри контрактів на той самий товар і інші характеристики відрізняються друг від друга на різних біржах.

Стосовно до наших умов до складу основних функцій товарної біржі повинні входити такі, як розробка стандартів на реалізовану через біржу продукцію, а також пакета типових контрактів по угодах купівлі-продажу, котирування цін, врегулювання виникаючих суперечок і інформаційна діяльність.

Зараз діяльність товарних бірж регулюється Законом України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу» із змінами від 26 січня 1993 р. Закон спрямований на врегулювання відношень по створенню і діяльності товарних бірж, біржової торгівлі і забезпечення правових гарантій діяльності на товарних біржах.

Біржа виконує функції збалансування попиту і пропозиції шляхом відкритої купівлі-продажу, упорядкування й уніфікації ринку товарних і сировинних ресурсів, стимулювання розвитку ринку, економічного індикатора.

На початку дев'яностих років у країнах, де функціонує ринок, нараховувалося біля 50 товарних бірж із загальним оборотом понад 10 трильйони доларів, що складає 25% їх валового національного продукту. На них реалізується понад 60 найменувань продукції. У країнах із розвитою ринковою економікою товарні біржі в основному функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їхнього прибутку є: засновницькі і пайові внески і відрахування організацій, що утворять біржу; прибутки від надання послуг членам біржі й іншим організаціям; виручка від інших надходжень.

Членами біржі є: засновники, вітчизняні й іноземні юридичні особи, а також фізичні особи. Членство на біржі надає право торгувати в її залі. Члени біржі можуть голосувати на зборах і на різноманітних біржових виборах і брати участь у роботі комітетів. Крім цього, члени біржі проходять програми навчання і перепідготовки, одержують всебічну біржову інформацію і можуть користуватися бібліотечним і інформаційним центрами. Організація вважається прийнятою в члени біржі, якщо за це проголосувала кваліфікована більшість засновників і проста більшість підприємств і організацій-претендентів. Голосування проводиться після оцінки фінансового стана претендента. Члени біржі зобов'язані внести вступний внесок, що повертається їм у випадку виходу зі складу біржі. Прийом нових членів біржі здійснюється загальним збори засновників і членів біржі. Члени біржі сплачують щорічний членський внесок, але звільняються від усіх загальних зборів, стягнутих з учасників біржових торгів. Для полегшення своєї роботи членам біржі надане право наймати службовців, яким дозволений доступ у торговий зал у виді клерків або посильних.

Основними внутрішніми документами, що регламентують діяльність біржі, виступають Статут біржі і Правила біржової торгівлі. У Статуті відбиті всі основні положення, що визначають внутрішню структуру біржі, взаємовідносини членів біржі й інших учасників торгів; організаційно-правову форму біржі.

Розрізняють дві категорії членів біржі:

повні члени - із правом на участь у біржових торгах у всіх секціях біржі і на визначену установчими документами біржі кількість голосів на Загальних зборах біржі і на загальних зборах членів секцій біржі;
неповні члени - із правом на участь у біржових торгах у відповідній секції і на визначену установчими документами біржі кількість голосів на Загальних зборах членів біржі і загальних зборах членів секції біржі.

У деяких біржах існує інститут відвідувачів. Вони діляться на постійних і разових. Постійні відвідувачі вносять річну плату за вхід на біржу, разові - за кожне відвідування.

Органи управління біржі включають три основних рівня, що відповідають широті кожного з них.

Вищим органом являються Загальні збори учасників-членів біржі, що виступають деякою мірою законодавчим органом.

Виконавчі функції виконує Біржовий комітет, що володіє правом контролювати діяльність інших служб і розробляти головні напрямки діяльності біржі, встановлювати і коректувати правила біржової торгівлі.

Поточне управління біржею здійснює Контрольно-ревізійна комісія, компетенція і повноваження якої регулюються Статутом товарної біржі.

Політика біржі провадиться в життя комітетами, що складаються з членів біржі, призначуваних Радою директорів. Члени комітетів працюють без відповідної оплати. Вони вносять рекомендації і допомагають Раді директорів, а також виконують конкретні обов'язки по функціонуванню бірж.

Число комітетів не постійне і коливається від 8 до 40. Основними являються такі 5 комітетів, що існують практично на кожній біржі.

До складу підрозділів біржі входять:

Контрольний комітет - веде спостереження за діловою активністю на біржі, розміром відкритої позиції, а також за тим, як йде ліквідація контрактів із термінами постачання, що минають.

Схема управління біржею

Загальні збори учасників-членів біржі

Біржовий комітет (Рада біржі)

Контрольно-ревізійна комісія

Котирува

льний комітет

Арбітражний

комітет

Комітет по прийому нових членів

Наглядовий комітет

Контрольний комітет

Арбітражний комітет - судовий орган біржі, призначає арбітрів для вирішення суперечок між членами, а також у випадку звертання клієнтів - не членів при виникненні суперечок між ними і членами біржі.
Котирувальний комітет - робочий орган, головною задачею якого являється підготовка до публікації біржових котирувань і аналізу руху цін.
Наглядовий комітет - розглядає суперечки і виносить рішення по всім дисциплінарним питанням, що йому передає комітет по діловій етиці.
Комітет по прийомі нових членів - розглядає усі звертання про вступ у члени біржі. Рекомендації комітету надаються Раді директорів, що вирішує питання про прийняття кандидата в члени біржі.

Біржовий апарат складається з:

1. Центр економічного аналізу, що здійснює:

контроль над кон'юнктурою ринку продукції;
підготовку кон'юнктурних оглядів;
аналіз технічних, економічних і інших чинників, здатних вплинути на кон'юнктуру ринку;
кон'юнктурні прогнози;
платні консультації по економічних питаннях.

2. Договірно-правовий відділ з арбітражем, що здійснює:

оформлення договорів між партнерами по угоді;
юридичне оформлення угод, контролює правильність їх укладання маклерами;
контроль правомірності дій учасників торгів;
підготовку справ до розгляду їх в арбітражній комісії.

3. Транспортно-тарифний відділ, що здійснює:

організацію і забезпечення доставки купленої на біржі продукції;
консультування продавців і покупців з питань, пов'язаних із транспортуванням;
підготовку пропозицій по ефективних засобах доставки партії вантажів покупцю;
оформлення розрахунків за доставку вантажів.

4. Відділ удосконалювання біржової торгівлі, що здійснює:

аналіз рівня розвитку і стану торгівлі на даній біржі;
пошук шляхів підвищення ефективності і якості роботи біржі;
розробку і впровадження нововведень, що спонукають біржовий апарат до більш активної діяльності;
вивчення досвіду організації біржової торгівлі в країні і за кордоном.

5. Інформаційний центр, що забезпечує:

одержання, збереження й опрацювання всієї інформації, що
циркулює; надання членам і відвідувачам біржі послуг по проведенню необхідних розрахунків, а також по інформаційному обслуговуванню.

6. Відділ організації і забезпечення біржової торгівлі, що здійснює:

утримання біржового залу в належному порядку;
забезпечення біржі комерційною інформацією;
забезпечення членів біржі необхідними матеріалами й умовами для укладання угоди.

7. Адміністративно-господарський відділ, що здійснює:

традиційні господарські задачі;
рішення задач, пов'язаних із веденням бухгалтерських справ, рішення питань по оплаті праці.

8. Брокерські контори що забезпечують:

здійснення біржової торгівлі в біржовому залі;

надання брокерів членам біржі для здійснення ними торгових операцій;
оформлення угод;
контроль виконання обома сторонами договірних зобов'язань;
експертизу партій товарів, що надходять на біржовий торг.

В міру діяльності товарних бірж визначилися основні дійові особи - це члени біржі і брокери.

Брокерська контора являється основною операційною ланкою на біржі.

Завдання брокерських контор - забезпечення біржової торгівлі в біржовому залі. Як правило, брокерська контора може бути створена тільки при наявності місця повного члена біржі, що може бути куплене на періодично проведених адміністрацією біржі тендерних торгах. На одне місце повного учасника може бути створена тільки одна брокерська контора, що у свою чергу може безоплатно акредитувати певне число брокерів. Додаткові брокери і їхні помічники акредитуються за певну плату.

Брокерська контора має право укладати договори про брокерське обслуговування з клієнтами, а також діяти від свого імені і за свій рахунок.

Посередницька діяльність брокерів на вітчизняних біржах зводиться в основному до виконання доручень клієнтів по укладанню тих або інших видів угод. Укладання угод може здійснюватися брокером як від імені клієнта і за свій рахунок, так і від імені самого брокера і через розрахунковий рахунок останнього, куди клієнт переводить кошти. Фактично в останньому випадку брокер стає комісіонером, а не брокером у точному розумінні цього слова.

Взаємовідносини клієнтів і брокерських фірм складаються на основі договорів і угод, що укладаються ними. Таких угод може бути декілька: договір на брокерське обслуговування, що укладається в основному з постійним клієнтом на деякий строк; договір на інформаційне обслуговування; договір про представництво і про спільну діяльність.

При роботі з клієнтом брокерська контора відкриває в одній із розрахункових фірм своєї біржі рахунок для роботи з цим клієнтом.

Домовляючись із брокером про проведення операцій певного виду, клієнт видає йому доручення.

Доручення бувають таких видів:

купити товар по поточній біржовій ціні;
продати товар по поточній біржовій ціні;
купити товар по ціні не вище заданої;
продати товар по ціні не нижче заданої;
купити товар у момент, коли ціна на нього досягне певного (граничного) значення;
продати товар, коли ціна на нього досягне певного (граничного) значення;
купити товар на розсуд брокера;
продати товар на розсуд брокера.

Успішна діяльність товарних бірж знаходиться в прямій залежності від брокерських контор. Брокери одержують прибуток в основному не від членства на біржі, а від власної посередницької діяльності. Чим більше брокер провів операцій, тим більшу одержить комісію.

Кількість і асортимент біржових товарів постійно змінюється. Біржовий товар повинний мати певний набір якостей. По-перше, він повинний відповідати певним стандартам по кількості і якості. По-друге, ціна на товар повинна бути перемінною, коливатися в залежності від погодних або інших умов. По-третє, товар повинен дробитися і бути транспортабельним.

Всі товари, що обертаються на біржі, можна умовно розділити на дві групи: першу складають сільськогосподарські продукти, де велика частина припадає на насіння оліїстих культур. У цю же групу входять зернові, продукція тваринництва, цукор, кава, какао боби, пиломатеріали. До другої групи належить промислова сировина і продукція її переробки. Сюди входять енергоносії, дорогоцінні і кольорові метали. Слід зазначити, що на товарній біржі разом із контрактами на звичайні товари обертаються контракти на цінні папери, у тому числі державні облігації, акції акціонерних банків, акції виробничих акціонерних товариств, депозитні банківські сертифікати.

Біржове котирування

В даний час біржове котирування цін на товарних біржах набуває усе більшого значення. Наприклад, на біржі в Чикаго періодично збираються брокери для визначення цін на продукти харчування. І ці ціни діють по всій країні.

Біржове котирування являє собою фіксацію фактичних контрактних цін і введення типової ціни по біржових операціях за певний період часу (як правило, біржовий день). Це орієнтир при укладанні угод і поза біржею. За результатами торгів котирувальна комісія вводить так звану типову ціну. Вона виявляється найбільш ймовірної в силу виключення впливу випадкових чинників. По суті це ціна переважної реалізації. При великій кількості угод вона обчислюється як середня. Вихідним матеріалом для котирування служить інформація про контрагентів операції, а також про ціни, по яких вони бажали б придбати (продати) даний товар.

Можна зробити висновок, що котирувальні ціни завдяки значній концентрації попиту і пропозиції в біржовому процесі стають об'єктивним показником стана ринку й одночасно чинником наступної зміни структури виробництва.

Базові операції на товарній біржі:

1. Клірингові операції. У процесі здійснення операцій на біржі може вийти так, що виникнуть взаємні боргові зобов'язання серед учасників торгів. Для її погашення наприкінці торгів розрахункова палата проводить аналіз угод і встановлює чисту маржу для кожного учасника. Це дозволяє уникнути незручних кругових розрахунків.

2. Ф'ючерсні і форвардні контракти. Це угода на купівлю або продаж якогось товару в майбутньому. Форвардним контрактом називається домовленість сторін на угоду в майбутньому по встановленій попередньо ціні. Розрахунки за контрактом відбуваються в момент його здійснення.

3. Опціони. При здійсненні купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів ризик часом перевищує можливості спекулянтів. Опціон цей ризик знижує. У цьому випадку клієнт одержує право, але не зобов'язується купити або продати фьючерс, якщо йому це буде вигідно. У випадку відмови продавець одержує від покупця ціну його ризику - заздалегідь обговорену і визначену по різних методах премію.

4. Хеджирування. Однієї з основних функцій ф'ючерсного ринку є перенос ризику з тих, хто хоче його уникнути (хеджери) на тих, хто згоден його прийняти (спекулянтів). Цьому сприяють такі властивості ринків, як стандартизованість контрактів і висока ліквідність ринків. Оскільки всі контракти стандартизовані, то не виникає необхідності перевіряти надійність протилежної сторони. Ліквідність дозволяє продати товар по фіксованій ціні незалежно від її зміни в майбутньому.

5. Спекуляція. Якщо хеджер зацікавлений у стабільності ринку, то спекулянт - у коливаннях на ньому. Оскільки розмір маржі при укладанні угоди не великий, спекулянт має більшу свободу для маневру. Спекулянт не зацікавлений у здійсненні або прийомі конкретного товару. Спекуляцією можуть займатися як професійні трейдери, так і приватні особи, що дають доручення брокерам.

Різноманіття форм біржових операцій, постійне удосконалювання практики біржової торгівлі створюють основу для ефективного функціонування ринкового механізму, збалансування ринку, зниження витрат на придбання і реалізацію продукції. Навіть в умовах помітних коливань ринкових цін біржові операції дозволяють фірмам планувати свої витрати і прибуток на достатньо великі періоди, розробляти стратегію розвитку компаній із регульованим ризиком, гнучко поєднувати різноманітні форми інвестицій, знижувати свої витрати на фінансування торгових операцій.

Товарні біржі, виконуючи функцію ціноутворення на так звані стратегічні товари (сировина і енергоносії), тим самим здійснюють вирішальний вплив на формування цін на споживчі товари, адже ціни стратегічних товарів через витрати підприємства “закладаються” у ціни споживчих товарів і послуг. Тому товарні біржі стають необхідним елементом ринкового механізму – механізму ціноутворення і розподілу доходів, вони є одним із визначальних компонентів ринкової інфраструктури[5, 180]. Високі темпи росту біржового обороту, поява нових функцій, залучення усе нових сфер економіки в біржову торгівлю вказують на великі можливості її подальшого розвитку.

2. Сутність і значення товарних бірж в ринковій економіці України

2.1. Види товарних бірж в Україні

У 1996 році в Україні функціонували 124 товарні біржі[1, 37]. Така велика їхня кількість обумовлена низьким рівнем розвитку оптової торгівлі. Згодом, із розвитком економіки, кількість бірж зменшиться.

Особливостями українських бірж є в порівнянні з західними малий статутний капітал і універсальність, низький рівень спеціалізації.

В залежності від об'єкта продажу біржі підрозділяються на універсальні і спеціалізовані. Наприклад, на біржі "Чикаго Борд оф Трейд" реалізується пшениця, кукурудза, овес, соя, бройлери, фанера, золото, срібло, нафта, бензин, мазут, тобто продовольчі і промислові товари. Об'єктом продажу Київської універсальної товарної біржі є картопля, капуста, консервовані помідори й огірки, яловичина, свинина і худоба.

В умовах скорочення виробництва закономірним є прискорення біржових процесів, розширення асортименту біржових товарів - і навпаки. От чому для нашої країни характерний ріст універсальних товарних бірж.

Біржі, на яких об'єктом торгівлі є окремі товари або їхні групи, називаються спеціалізованими. У свою чергу, вони підрозділяються на спеціалізовані широкого профілю й вузькоспеціалізовані.

В Україні значно частіше зустрічаються спеціалізовані широкого профілю біржі. Серед них виділяється “Украгропромбіржа”, в яку входять центральна біржова структура і декілька регіональних. Через “Украгропромбіржу” реалізується сільськогосподарська і промислова продукція для задоволення потреб АПК України. У перспективі передбачається проведення як національних, так і міжнародних торгів цукром, зерном, металовиробами, сільгосптехнікою і транспортними засобами.

Біржі можна класифікувати по суб'єктах утворення. В Україні більшість товарних бірж організовуються державними установами, наприклад, органами постачання, міністерством сільського господарства і продовольства, іншими міністерствами і відомствами. Так були утворені Українська універсальна товарна біржа і “Украгропромбіржа”. У той же час існують біржі, організовані вільними підприємцями, наприклад, одеська приватна біржа “Світлана і К”. Певні плюси мають кожний із засобів організації бірж. Перевагою перших є те, що вони мають відносно розвинену інфраструктуру, а інших - їхня доступність для більшої кількості суб'єктів.

В умовах переходу до ринкових відносин в Україні будуть створюватися і розвиватися такі види бірж, які притаманні світовій економіці, з урахуванням специфічності української ринкової інфраструктури.

2.2. Значення товарних бірж для перехідного періоду до ринку в Україні

Починаючи з XIII століття, біржа є одним із головних двигунів ринку. Біржа дозволяє здійснювати процес купівлі-продажу з мінімальними витратами, тому й одержала настільки широку підтримку у підприємців.

Важливим у біржовій діяльності на нинішньому етапі є те, що вона являє собою один з основних каналів матеріально-технічного постачання малих підприємств, фірм та інших підприємницьких структур, що зароджуються.

Через діяльність бірж стабілізуються товарний ринок і господарські зв'язки. Мобільне реагування товарних бірж на зміну кон'юнктури ринку за рахунок швидкого укладання господарських договорів на постачання реального товару дозволяє досягати збалансованості попиту і пропозиції на ринку.

Різноманіття форм біржових операцій, постійне удосконалювання практики біржової торгівлі створюють основу для ефективного функціонування ринкового механізму, збалансування ринку, зниження витрат на придбання і реалізацію продукції. Навіть в умовах помітних коливань ринкових цін біржові операції дозволяють фірмам планувати свої витрати і прибуток на достатньо великі періоди, розробляти стратегію розвитку компаній із регульованим ризиком, гнучко сполучити різноманітні форми інвестицій, знижувати свої витрати на фінансування торгових операцій.

Отже, товарна біржа - це ринковий механізм, що виконує ряд стабілізуючих функцій в економіці, а саме забезпечує:

ліквідність і оптимальний розподіл найважливіших сировинних товарів;
стабілізацію цін і витрат, валютних курсів, грошового обігу і кредиту.

Поза всяким сумнівом, товарні біржі виступають як найдинамічніші і чуткі до запитів ринку системи.

Для того щоб товарні біржі зайняли належне місце в оптовій торгівлі України, необхідне посилення регулюючої ролі держави у формуванні цін у процесі укладання угод по купівлі-продажу, у стимулюванні насичення ринку товарами, підвищення рівня його збалансованості. Без втручання держави складно припустити введення в практику оплати праці брокерів по фіксованих ставках за укладену угоду, що стимулювало б збільшення кількості договорів по поставках товарів. В сучасних умовах посередник зацікавлений у завищенні цін і при продажі, і при купівлі.

Створення біржових інститутів виступає необхідною умовою функціонування ринкового механізму.

Формування бірж при переході до ринкової економіки може сприяти цьому переходові і стимулювати його.

Володіючи достатньо сильним впливом на економіку країни, біржа в той же час дуже чуйно реагує на всі зміни, що відбуваються в політичному або економічному курсі країни, що у свою чергу відбиваються на стані справ на біржі.

З моменту одержання Україною незалежності біржі з'явилися в багатьох містах нашої країни. Це стало вирішальним кроком при переході України до ринкової економіки. Розвиток бірж у нашій країні вирішив багато проблем підприємців. За допомогою бірж був значно прискорений час виконання угоди. Це призвело до значного збільшення числа комерційних організацій. Організації і підприємства, що працювали на ринку до утворення бірж, із їхньою допомогою вийшли на більш високий рівень діяльності і зрештою стали найбільшими в Україні. Крім цього з'явилися брокерські контори, що приймали замовлення від виробників або споживачів на купівлю-продаж товару.

За достатньо короткий проміжок часу біржова справа в Україні одержала широке розповсюдження. Хоча останнім часом ажіотаж навколо товарних бірж спав, біржі все-таки мають певний вплив на економіку України.

Незважаючи на всі перешкоди і вади, українські товарні біржі все-таки продовжують функціонувати, показуючи цим, що ринкова економіка в Україні розвивається, і якщо Україна в найближчому майбутньому стане в один ряд з іншими високорозвиненими державами, то в цьому буде чимала заслуга українських товарних бірж, які нещодавно зародилися.

3. Механізм функціонування товарних бірж в Україні

Зародження товарних бірж в Україні почалося наприкінці XVIII сторіччя.

Першою офіційно організованою товарною біржею в Україні була Одеська, відкрита в 1796 році. Потім, майже через сторіччя, були відкриті Київська товарна біржа (1869), Харківська біржа (1876)[8, 62]. Київська біржа розміщувалась у центрі міста, що відповідало світовій практиці. Ці біржі діяли до 1917 року.

Інший етап відродження бірж припадає на 1922-1930 роки. У період НЕПу на Україні знову створено 17 товарних бірж. Виділялися спеціалізовані й універсальні товарні біржі. Робота велася по секціях. Розширювалася номенклатура реалізованих товарів: включалася електротехнічна, хімічна, машинобудівна продукція. Але основний період розвитку біржової діяльності продовжувався усього три роки. А до 1930 року усі біржі на Україні були повністю закриті.

Сам факт повторного відродження біржі після її ліквідації в 20-х роках - достатня підстава для ствердження, що воно йде від самого життя як невідкладне явище насущних економічних потреб суспільства. Оптова біржова торгівля - перевірена віками прогресивна форма комерційного посередництва. Цим шляхом йдуть усі цивілізовані народи. Немає сумніву, що, подолавши усі труднощі і перешкоди, і Україна не тільки практично реалізує цю форму комерційних відношень, але і сама включиться у світову систему біржової торгівлі.

На сучасному етапі переходу до ринку в Україні спостерігається ріст чисельності бірж. Тому особливого вивчення потребує механізм організації та функціонування товарних бірж.

Можливі два основних варіанти організації торгів - відкритий і закритий. Перший - припускає участь у біржовій торгівлі всіх зацікавлених осіб і безпосередній укладання ними угод на біржі. На закритій біржі всі операції ведуться обмеженим колом осіб - членами біржі або їхніми представниками. Всі інші можуть укладати угоди тільки через них, віддаючи їм доручення на продаж або покупку якогось товару і сплачуючи відповідний комісійний відсоток. Сучасні біржі є переважно закритими. Для кожного типу організації торгів характерна перевага визначених видів біржових угод. Так, на відкритих біржах угоди укладаються, як правило, на реальний товар. На закритих - більшість угод є ф'ючерсними, тобто не закінчуються поставкою товару, а ліквідуються на основі взаємних розрахунків між членами біржі (брокерами).

Відкритий тип біржі припускає, що торгівля на біржі ведеться за засновниками й учасниками. Перші мають право на участь в управлінні біржею. До складу засновників можуть входити лише юридичні особи, але учасниками біржі можуть бути також і громадяни. Учасники реалізують свою продукцію, як через біржового посередника, так і самостійно.

Наприклад, у м. Миколаєві функціонує Південна універсальна біржа, засновниками якої є підприємства, організації і кооперативи України, Росії, у тому числі Миколаївський міськвиконком, Київський народний банк, "Укрмережвуглехімбудоптторг". В майбутньому біржа планує страхування угод, формування страхового фонду і здійснення ф'ючерсних угод[6, 43].

Розглянемо механізм функціонування товарних бірж в Україні на прикладі Донецької товарної біржі (ДТБ), що спеціалізується на збуті вугілля, металу і продуктів коксохімії.

Операції купівлі-продажу на біржі відбуваються через брокерські контори, що відкриваються засновниками і членами біржі. Кожний засновник має право акредитувати на ДТБ брокерські контори відповідно до кількості пайових внесків.

Засновник може передавати право на відкриття брокерських контор на ДТБ іншою юридичною особою на договірних засадах, у тому числі на умовах оренди. Передача права на відкриття брокерської контори на ДТБ відбувається за узгодженням із Біржовим комітетом.

Брокерська контора, як правило, повинна мати права юридичної особи, для чого у встановленому порядку реєструється в місцевих органах влади. Вона також може діяти як структурний підрозділ юридичної особи при веденні біржових операцій. Місце на ДТБ може купити незалежна брокерська контора, що при цьому стає членом біржі з відповідними правами й обов'язками. Діяльність брокерської контори фінансується засновником, або членом біржі.

Прибуток брокерських контор формується за рахунок комісійних відрахувань від суми угод, що укладаються за дорученнями клієнтів. Розміри комісійних відрахувань і інші відношення брокерської контори і клієнтів регулюються договором на брокерське обслуговування.

Функції брокерів і брокерських контор полягають в наступному.

Брокерські контори здійснюють посередництво при укладанні угод на основі доручень (наказів) своїх клієнтів, підшукують відповідних контрагентів; представляють інтереси клієнтів шляхом ведення біржових операцій і укладання угод від свого імені і за їхній рахунок; здійснюють консультування торгуючих із питань, що пов'язані із укладанням біржових угод, у тому числі з питань якості і властивостей проданого товару; по замовленнях Біржового комітету готують висновки на договірній основі по різноманітних питаннях торгової практики; здійснюють інші функції які не суперечать Статуту ДТБ, Правилам біржової торгівлі й іншим документам, що регламентують діяльність біржі.

Для реєстрації на ДТБ керівник брокерської контори і брокери повинні здавати кваліфікаційний іспит, що організується Біржовим комітетом не менше одного разу на рік. Біржовий комітет організує постійно діючі навчальні семінари для брокерських контор і брокерів, що реєструються.

Для одержання допуску до кваліфікаційного іспиту особі, що претендує на посаду брокера, необхідно надати рекомендацію засновника або члена біржі, який повинен письмово засвідчити наявність високої компетентності претендента, глибоких знань ринкової економіки і незаплямованої комерційної репутації. Рекомендуючі відповідають за свої рекомендації.

Число брокерів однієї контори, що приймають участь у біржових зборах, і порядок їхнього допуску на торги визначаються Правилами біржової торгівлі й іншими регламентуючими документами ДТБ. Біржа стягує комісійний збір, величина якого встановлюється в розмірі 1% від суми угоди. Комісійний збір вноситься рівними частками брокерськими конторами, що прийняли участь в операції.

З урахуванням перспективної спеціалізації біржі по окремих товарних групах (вугілля й інші енергоносії, чорні і кольорові метали, продукти хімії і нафтохімії, сільськогосподарська продукція) за рішенням біржового комітету встановлюється пільгова величина комісійного збору. На етапі становлення біржі величина комісійного збору по зазначених товарних групах встановлюється в розмірі 0,4%[6, 46].

Брокерські контори, зареєстровані на ДТБ, мають право одержувати всю необхідну для проведення торгів інформацію. При укладанні угод на ДТБ брокери зобов'язані додержуватися правил біржової торгівлі. При порушенні даної вимоги Біржовим комітетом може бути накладене стягнення: попередження, штраф, відсторонення від участі в торгах на визначений час, виключення із числа брокерів.

На етапі становлення біржової справи механізм торгів починає вироблятися, оскільки тільки на біржі можуть реально діяти нормальні ринкові відносини. Біржі повинні концентрувати значні обсяги попиту і пропозицій, велику кількість продажів. Досвід показує, що на початковому етапі їхньої діяльності одержить широке поширення практика аукціонних продажів. Ціни почнуть звільнятися від жорсткого контролю, продавець і покупець будуть шукати один одного, отже, будуть активно розвиватися і нові ринкові відносини.

Створення повноцінних товарних бірж зажадає від організаторів чималих зусиль, відмови від багатьох стереотипів і розхожих уявлень про механізм вигідної товарної угоди.

Ефект від організації бірж полягає в зниженні витрат у її засновників і членів на проведення комерційної роботи, причому розмір зазначеного зниження більше ніж внесок в організацію й участь у товарній біржі. Розвиток біржової справи в напрямку повсюдного відкриття товарних бірж навряд чи економічно виправдано.

У невеличких містах більш доцільним є створення брокерських контор і купівля брокерських місць на крупних товарно-сировинних біржах, що дозволить брати участь у торгах одночасно декільком товарним біржам.

Брокерські контори, як правило, відкриваються як товариства з обмеженою відповідальністю.

Створення товарних бірж, брокерських контор повинно зацікавити місцеві органи влади. Доцільно, щоб виконавчими органами місцевої влади було прийняте рішення не тільки про реєстрацію біржі або брокерської контори, але і про створення відповідних умов для їхньої успішної роботи.

У Кривому Розі функціонували і функціонують різноманітні товарні біржі: «Катеринославська» (адреса: вул. Тухачевського, 18), «Нове століття» (адреса: Дніпропетровське шосе, 8)[4, 4] та інші.

Однією з перших товарних бірж у Кривому Розі, після отримання Україною незалежності, була Криворізька товарно-сировинна біржа. Тому механізм функціонування саме цієї біржі заслуговує особливої уваги. Розглянемо правила біржової торгівлі Криворізької товарно-сировинної біржі для виявлення закономірностей і особливостей функціонування цієї біржі, як представниці українських бірж взагалі.

Правила біржової торгівлі будуються по принципах:

ціноутворення відбувається тільки на підставі реального попиту і пропозиції;
використовувана для роботи і надана для своїх контрагентів інформація носить об'єктивний характер;
правила повинні дотримуватися усіма учасниками біржі;
взаємовідносини брокерів і клієнтів будуються на договірній основі.

Брати участь у торгах дозволено:

брокерам, що діють на підставі доручення юридичних і фізичних осіб, що мають право роботи на біржі. Угоди на біржі укладаються винятково брокерами;
біржовим маклерам, що ведуть торги в секціях, реєструють угоди і мають право перервати торги не більш ніж на 15 хвилин;
старшому маклеру (має право вести торг у будь-якій секції);
помічникам брокерів і біржових маклерів;
співробітникам апарата біржі;
членам Біржової Ради, що не мають право вести торги і укладати угоди;
президенту і управляючим біржі, що мають право оперативно втручатися аж до припинення торгів і закриття торгового залу;
гостям.

Інші особи, крім перерахованих, не мають права брати участь у торгах.

До біржових угод відносяться ті угоди, що укладені на товар, поданий на біржі, і які укладаються між членами і представниками біржі на основі діючих Правил.

Зміст біржової угоди за винятком найменування товару, його ціни, кількості, місця і терміна виготовлення не підлягають розголошенню.

Угода вважається виконаної після того, як зроблені розрахунки по купівлі-продажу і підписаний договір у встановленому порядку.

На біржі можуть укладатися угоди з реальним товаром, форвардним і ф'ючерсним.

Угоди з реальним товаром можуть здійснюватися:

на товар, що знаходиться в місці зазначеному продавцем;
на товар, що знаходиться під час торгу на складах біржі, або очікуваний прибуття на склад, якщо про це заявлено продавцем.

Якщо товар знаходиться на складі біржі, то плата за його збереження стягується з продавця до моменту укладання угоди, і з покупця після укладання угоди.

На біржі забороняються:

будь-які узгоджені дії учасників біржової торгівлі, що мають своєю метою або можуть призвести до фіксації поточних біржових цін;
поширення помилкових чуток, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури.

Всі ці положення характерні не тільки для аналізованої біржі, але і для інших бірж України. Більш того - вони характерні для багатьох бірж світу. Інакше кажучи - українські біржі створюються за зразком світових бірж. І я впевнений, що при створенні в Україні економічно і політично сприятливої ситуації такий невід'ємний елемент інфраструктури ринку як товарна біржа буде функціонувати на світовому рівні, тому що в Україні є всі передумови для цього.

Висновки.

Роль біржової торгівлі у світовій економіці й у народних господарствах окремих країн не можна переоцінити. Деякі західні економісти вважають, що виникнення сучасної товарної біржі, не як ринку, що здійснює збут товарів, а як фінансового інституту, що полегшує ведення торгівлі й здешевшує її, дорівнює за значенням промисловій революції кінця XVIII сторіччя, і бачать в ній організуючу і планувальну силу, спроможну надати динамізм всій економіці.

При розвитку українських бірж усіляко використовується накопичений історичний досвід. Тому сучасним українським біржам властиві основні риси класичних біржових інститутів.

Водночас, відмітною рисою найбільших українських бірж завжди була їхня універсальність, коли одночасно на території однієї біржі відбуваються операції і товарні, і фондові. Причому це характерно як для бірж дожовтневого періоду, так і для радянських бірж періоду НЕПу.

Кількість бірж, аукціонний принцип торгівлі, біржовий бартер, продаж одиничних або дрібносерійних партій товарів і послуг - основні риси, притаманні біржовій системі України. Вони пов'язані, насамперед, із незвичною економічною ситуацією в країні, що склалася на сьогодні.

Незважаючи на те, що український біржовий інститут знаходиться в стадії становлення, вже можна говорити про отримані позитивні результати.

Насамперед, виникнувши з державної власності, біржі самі перетворилися в каталізатор її перетворення в приватну.

Слід зазначити, що розвиток біржової діяльності створює сприятливі умови для іноземних інвестицій, що збагатять ринок товарами, що користуються попитом.

Розвиток біржової справи передбачає масовий приплив кваліфікованих кадрів, стимулює розвиток теорії біржової справи.

Підводячи підсумки, можна виділити такі позиції біржового руху в країні:

наростання економічної могутності великих спеціалізованих бірж;
стандартизація і типізація правил біржової торгівлі, біржових контрактів і брокерської документації;
наростання форвардних і ф'ючерсних угод;
поступова відмова від бартерних угод і аукціонних принципів торгів;
страхування біржових угод, перетворення біржових структур у некомерційні організації;
формування єдиного біржового простору в країні;
деталізація біржового законодавства.

Після розгляду й аналізу вищевикладених проблем і пропозицій по їхньому вирішенню, без яких немислимо існування і плідна життєдіяльність нашого суспільства, напрошується єдино можливий у цій непростій ситуації висновок, що для нормального функціонування товарного ринку України й успішного введення в цивілізоване русло відношень між його суб'єктами необхідні такі конкретні кроки:

Негайне прийняття і перетворення в життя нормативно-законодавчих актів, що регулюють господарську діяльність підприємців і підприємств державного сектора в рамках національного ринку;
Створення рівноправних умов для успішної роботи підприємств усіх форм власності і проведення грамотної антимонопольної політики.

Таким чином, біржовий інститут зачіпає основні сфери ринкової економіки, істотно впливаючи на розвиток законодавства в сфері підприємництва. Тому його становлення і розвиток може і повинно розглядатися в контексті проведених демократичних перетворень.

Список літератури

Апопій В. Сучасні трансформації у сфері товарного обороту //Економіка України. – 1998. - № 6
Биржевая деятельность. – Под редакцией А. Г. Грязновой, Р. В. Корнеевой, В. А. Галанова. – М.: «Финансы и статистика». – 1995
Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономики /К.: «Высшая школа» – «Знание». - 1998
Інформація державної податкової інспекції у м. Кривому Розі //Червоний гірник. – 1999. - № 11
Ковальчук В. М. Загальна теорія економіки /Тернопіль. «Астон». – 1998.
Линников В. Н. Товарная биржа: процесс становления //Информация и рынок. – 1992. - № 2-3
Основи економічної теорії. – За редакцією Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка /К.: «Вища школа» - «Знання». – 1997
Пилипчук В. Товарні біржі в процесі оптової торгівлі //Економіка України. – 1993. - № 9
Сомнишеся С. Биржи Украины //Бизнес. – 1998. - № 18
Узун В. Я. Товарная биржа /М.: «Знание». – 1991