НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ”
ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА
Навчально-методичний посібник
М.В. Грищук
Острог-2004
ІДК 355. 58
Г 85
Грищук М.В. Цивільна оборона: навчально-методичний посібник – Острог: Національний університет “Острозька академія” 2004. с.
Мета даного методично-навчального посібника - допомогти студентам у підготовці до практичних занять, заліків, написання рефератів та іспитів відповідно до навчальної програми нормативної дисципліни “Цивільна оборона” для вищих закладів освіти, затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Рецензенти:
Доктор технічних наук, професор О.В. Сидорчук
Кандидат медичних наук, доцент М.П. Кушнір
ISBN 966-7631-64-8
ЗМІСТ
Теми лекцій
Теми практичних робіт
Тематика рефератів, завдань для домашніх контрольних робіт
Питання на іспит
Рейтинг
Тема 1. Організація цивільної оборони в сучасних умовах
Тема 2. Надзвичайні ситуації
Тема 3. Захист населення у надзвичайних ситуаціях
Тема 4. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
Тема № 5. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях
Тема №6. Стійкість роботи промислових об’єктів у надзвичайних
ситуаціях.
Тема №7. Планування заходів та підготовка населення з цивільної
оборони
Література
Тема 1. Організація цивільної оборони в сучасних умовах
1.1 Українське законодавство про ЦО
1.2 Основні положення міжнародного права з питань захисту людей
1.3 Цивільна оборона України
1.3.1 Державна система Цивільної оборони
1.3.2. Організаційна будова
1.3.3 Організація ЦО на об’єктах господарської діяльності
1.3.4 Війська цивільної оборони
1.3.5 Спеціалізовані формування
1.3.6 Невоєнізовані формування
1.3.7 Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади.
1.3.8 Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру.
Тема 2. Надзвичайні ситуації
2.1 Визначення
2.2 Класифікація
2.3 Причини виникнення надзвичайних ситуацій в Україні
2.4 Види надзвичайних ситуацій
Тема 3. Захист населення у надзвичайних ситуаціях
3.1. Законодавство.
3.2. Державне регулювання і контроль захисту населення і територій
3.3. Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях
3.2.1 Інформування та оповіщення
3.2.2 Спостереження
3.2.3 Укриття у захисних спорудах
3.2.4 Індивідуальні засоби захисту
3.2.5 Евакуація
3.4 Прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю
3.5 Медичний захист
Тема 4. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
4.1 Сутність РІНР
4.2 РІНР при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах
4.3 РІНР при аварії на ХНО
4.4 РІНР в осередку бактеріологічного (біологічного) ураження
4.5 РІНР в осередках комбінованого ураження
4.6 РІНР в районах стихійного лиха
4.7 Заходи безпеки при проведенні РІНР
4.8 Харчування особового складу невоєнізованих формувань ЦО
4.9 Життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях
4.10 Захист сільськогосподарської продукції і тварин
4.11 Спеціальна обробка
4.12 Дезактивація
4.13 Дегазація
4.14 Дезінфекція
4.15. Захист продуктів харчування, води і їх дезактивація
4.16 Радіація і харчування
Тема 5 Оцінка обстановки
5.1 Оцінка радіаційної обстановки
5.2 Оцінка хімічної обстановки при аваріях на ХНО
5.3 Оцінка стану ураження міст та населених пунктів
5.4 Оцінка інженерної обстановки на об’єкті господарської діяльності
5.5 Оцінка інженерного захисту робітників та службовців об’єктів господарської діяльності
5.6 Прогнозування та оцінка пожежної обстановки на об’єктах
Тема 6. Стійкість роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях
6.1 Прискорення темпів науково-технічного прогресу
6.2 Сутність стійкої роботи об’єктів господарської діяльності та основні шляхи їх підвищення
6.3 Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів у цивільній обороні
6.4 Розміщення об’єктів і планування міст
6.5. Розміщення атомних станцій
6.6 Розміщення об’єктів, що мають СДОР, вибухові і пальні речовини.
6.7 Розміщення інших господарських об’єктів
6.8 Планування і забудова міст
6.9 Підприємства і інженерні системи
6.10 Водопостачання
6.11 Газопостачання
6.12 Електропостачання
6.13 Гідротехнічні споруди
6.14 Транспортні споруди і станції
6.15 Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта
Тема 7. Планування заходів та підготовка населення з цивільної оборони
7.1 План дій
7.2 Організація навчання населення з цивільної оборони
7.2.1 Підготовка керівного складу
7.2.2 Підготовка командно-керівного та рядового складу невоєнізованих формувань.
7.2.3 Основний склад формувань
7.2.4 Підготовка робітників, службовців, які не входять до складу формувань
7.2.5 Підготовка населення, яке не зайняте у сфері виробництва та обслуговування
7.2.6 Програми підготовки для студентів і учнів
ПРАКТИЧНІ РОБОТИ
Практичне заняття 1. Тема. Надзвичайні ситуації та способи їх вирішення
Практичне заняття 2. Тема. Планування роботи цивільної оборони
Тема реферату або домашньої контрольної роботи вибирається за останніми двома цифрами залікової книжки додаючи до цього порядковий номер студента у списку групи. Якщо отримана цифра більше 39 то варіант беруть по останній одержаній цифрі. Наприклад: номер заліковки 2239, порядковий номер у списку групи – 13 тоді до 39 додаємо13 і отримуємо суму 52, номер варіанта буде 2. На титульній сторінці реферату або домашньої контрольної роботи мають бути написані прізвище та ініціали студента, номер його залікової книжки, порядковий номер у списку групи, назва групи, назва дисципліни, номер варіанта. Реферат або контрольну треба здати на кафедру, не пізніше, як за десять днів до початку сесії, після рецензування викладачем студент має переглянути роботу та враховуючи зауваження допрацювати.
Реферат або контрольна оцінюється за слідуючи ми критеріями: логічності плану; повноти і глибини розкриття теми; наявності таблиць, рисунків; відображення практичного досвіду роботи; актуальності.
ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ, ЗАВДАНЬ ДО ДОМАШНІХ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
1. Женевські конвенції – гарантія захисту прав людини.
2. ЦО зарубіжних країн
3. Завдання та терміни ЦО згідно з Женевськими конвенціями
4. Закон України “Про цивільну оборону” – гарантія захисту від незвичайних ситуацій
5. Система цивільної оборони України та її основне завдання
6. Сили Цивільної оборони, методика створення, призначення та основні завдання
7. Глобальні проблеми людства та основні напрямки стратегії техногенної безпеки в найближчий час
8. Основні завдання захисту населення і територій під час НС
9. Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт
10. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях
11. Стійкість роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях
12. Захист населення від зброї масового ураження
13. Евакуація
14. Дії населення при стихійному лихові
15. Самодопомога та перша медична допомога у надзвичайних ситуаціях
16. Дії населення під час надзвичайних ситуацій
17. Бактеріологічна зброя
18. Засоби індивідуального захисту
19. Сигнали цивільної оборони
20. Цивільна оборона – зміст, характеристика, особливості вивчення
21. Інженерний захист населення
22. Цивільна оборона в різних галузях України
22. Надзвичайні ситуації мирного часу
23. Надзвичайні ситуації військового часу
24. Характеристика осередків ураження
25. Роль міжнародних організацій в організації захисту населення
26. Види та основні властивості біологічних засобів, що використовуються в сучасних війнах
27. Джерела, зони дії та рівні забруднень навколишнього середовища у разі аварій на АЕС та ХНО
28. Захист сільськогосподарських рослин та тварин від ураження
29. Ядерна загроза
30. Основні заходи щодо проведення навчання з цивільної оборони серед населення
31. Хімічна зброя
32. Соціально-політичні конфлікти
33. Загальні засади організації цивільної оборони в Україні
34. Дії населення в надзвичайних ситуаціях у мирний і воєнний час
35. Заходи по запобіганню виникнення та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій
36. Прискорення темпів науково-технічного прогресу та Цивільна оборона
37. Планування заходів з Цивільної оборони
38. Питання організації харчування, інформації, побутового та медичне обслуговування для життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях
39. Основні напрямки і методи морально-психологічної підготовки населення та особового складу формувань ЦО
40. Пожежні формування і ЦО
Рейтинг:
Стаціонар: відвідування – 10 бал. практичні – 15 бал. контрольна робота – 15 бал. активність - до 10 бал. іспит або залік – 50 бал
Інплан: реферат – 40 бал. іспит або залік – 60 бал.
Заочне відділення: відвідування – 10 бал. практична – 15 бал. контрольна або реферат 25 бал. іспит або залік – 50 бал
ЗАПИТАННЯ НА ІСПИТ
1. Дайте загальну характеристику надзвичайних ситуацій, що мали місце в Україні протягом останніх років.
2. Опишіть можливість виникнення надзвичайних ситуацій в Україні зв’язаних з: сейсмоактивними зонами, зсувами, обвалами та осипами, гідрологічними явищами селевими процесами, паводками, сильними дощами.
3. Дайте характеристику першої і другої Женевської конвенції.
4. Дайте характеристику третьої Женевської конвенції.
5. Дайте характеристику четвертої Женевської конвенції.
6.Дайте характеристику Додаткових Протоколів Женевської конвенції.
7. Опишіть спеціальний міжнародний знак для обладнання споруд, що несуть у собі небезпечні сили та міжнародний розпізнавальний знак ЦО.
8. Дайте визначення, сферу застосування, висвітліть завдання та терміни ЦО згідно з Женевськими конвенціями.
9. Державна система цивільної оборони України.
10. Коли було прийнято Закон України “Про цивільну оборону”, дайте характеристику основних розділів і статей
11. Що складає систему цивільної оборони і яке основне завдання цивільної оборони України.
12. Який проводиться комплекс заходів по захисту населення від наслідків стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів, пожеж.
13.Як організовується робота штабу цивільної оборони, та на що вона направлена.
14. Які створюються служби ЦО, та від чого залежить їх кількість на об’єктах виробництва, хто очолює створені служби.
15. Вкажіть основні сили Цивільної оборони, як і де вони створюються, їх призначення та основні завдання.
16. Назвіть основні принципи діяльності військ ЦО, їх права й обов’язки.
17. Цивільна оборона України.
18. Вкажіть як проводиться комплектування військ ЦО та з чийого дозволу, кому підпорядковуються
19. Які основні завдання спеціалізованих формувань.
20. Постійні комісії з надзвичайних ситуацій, їхня мета, завдання, права та склад.
21. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, дата створення, основні завдання, рівні та режими функціонування.
22. Опишіть основні напрямки стратегії техногенної безпеки в найближчий час, напрямки дії та назвіть глобальні проблеми людства.
23. Дайте визначення термінів класифікації надзвичайних ситуацій згідно постанови кабінету Міністрів 1099.
24. Принципи захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.
25. Які основні завдання захисту населення і територій під час НС.
26.В чому заключається державне регулювання та контроль захисту населення і територій.
27. Яке призначення і які є види захисних споруд.
28.В чому суть дозиметричного контролю і що він включає, чим регламентується.
29. Що відноситься до засобів радіаційно-хімічного захисту?
30. Використання засобів індивідуального захисту.
31. Захист від сильнодіючих отруйних речовин.
32. Організація евакуаційних заходів.
33. Медичний захист у НС.
34. Оповіщення населення про загрозу стихійних лих, великих аварій (катастроф) та інших небезпечних ситуацій.
35. Дайте характеристику, та охарактеризуйте порядок роботи приладів хімічної та радіаційної розвідки.
36. Дайте характеристику, та охарактеризуйте порядок роботи приладів дозиметричного контролю.
37. Хто несе відповідальність за організацію ЦО на об’єкті та чим це регламентовано?
38.В чому сутність рятувальних та інших невідкладних робіт, що до них відноситься?
39. Організація і проведення РІНР при аваріях на радіаційно-небезпечних об’єктах.
40. Організація і проведення РІНР При аварії на ХНО з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).
41. Організація і проведення РІНР в осередках комбінованого ураження.
42. Особливість аварійних робіт в районах стихійного лиха.
43. Забезпечення проведення рятувальних та інших невідкладних робіт
44. Забезпечення радіаційно-хімічного захисту
45. Матеріальне забезпечення, технічне забезпечення, медичне забезпечення,
46. Заходи безпеки при проведенні РІНР
47. Перерахуйте основні пункти комплексу заходів спрямованих на життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях.
48. Як необхідно вирішувати питання організації харчування населення, інформації населення, побутового обслуговування та медичне обслуговування для життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях?
49. Як необхідно вирішувати питання організації медичного обслуговування населення, ритуальні послуги, торгівельного обслуговування?
50. Як проводяться протиепізоотичні заходи по захисту сільськогосподарських тварин.
51. Як проводяться захист продуктів харчування та води.
52. Розкрийте сутність спеціальної обробки та дайте визначення її складових.
53. Як проводиться часткова санітарна обробка.
54. Як проводиться повна санітарна обробка та дезактивація?
55. Як проводиться дегазація, дезінфекція?
56. На основі чого розробляється план заходів по ЦО, що вони визначають, якими користуються вихідними даними, коли коригується.
57. Які головні завдання навчання по ЦО, яка система його організації по категоріях.
58. Планування та облік підготовки з ЦО на об'єкті господарської діяльності.
59. Оцінка радіаційної обстановки.
60. Оцінка хімічної обстановки при аваріях на ХНО.
61. Оцінка інженерної обстановки.
62. Прогнозування та оцінка пожежної обстановки на об’єктах.
63. Сутність стійкості роботи об’єктів господарської діяльності та основні шляхи її підвищення.
64. Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів у ЦО.
65. Українське законодавство про ЦО.
71. Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта.
Рейтинг:
Стаціонар: відвідування – 10 бал. практичні – 15 бал. контрольна робота – 15 бал. активність - до 10 бал. іспит або залік – 50 бал
Інплан: реферат – 40 бал. іспит або залік – 60 бал.
Заочне відділення: відвідування – 10 бал. практична – 15 бал. контрольна або реферат 25 бал. іспит або залік – 50 бал
Тема 1. Організація цивільної оборони в сучасних умовах
1.1 Українське законодавство про ЦО.
1.2 Основні положення міжнародного права з питань захисту людей.
1.3. Цивільна оборона України.
1.3.1 Державна система Цивільної оборони
1.3.2 Організаційна будова
1.3.3 Організація ЦО на об’єктах господарської діяльності
1.3.4 Війська цивільної оборони
1.3.5 Спеціалізовані формування
1.3.6 Невоєнізовані формування
1.3.7 Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади.
1.3.8 Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру
Українське законодавство про ЦО
Конституція
п.39 ст. 92 виключно законами України визначається правовий режим військового та надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;
ст. 34, 35, 64 визначені підстави та правові основи окремих обмежень прав і свобод;
п31 ст. 85, п. 19 ст. 92 компетенція введення військового та надзвичайного стану;
п. 21 ст. 106 повноваження Президента України при введенні в Україні або окремих місцевостях надзвичайного стану;
п. 7 ст. 116. компетенція Кабінету Міністрів України при введенні надзвичайного стану;
Президента
Каб. Мін.
Укази Президента України: «Про заходи щодо забезпечення формування державної ядерної політики та екологічної безпеки» від 9 березня 1995 р.;
«Про заходи щодо впровадження в Україні єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування» від 2 вересня 1997 р.;
Розпорядження Президента України: «Про невідкладні заходи щодо надійної та безпечної роботи атомної енергетики» від 7 жовтня 1992 р.
"Про Заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від НС техногенного і природного характеру". №80 від 9.02.2001р.
"Про систему реагування на НС". №436 від 15.06.2001р.
Постанови: "Про затвердження Положення про цивільну оборону України" .№299 від 10.05.94р.
«Про порядок відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних обставин» від 5 жовтня 1992 р.;
«Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» від 3 серпня 1998 р.;
«Про порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та Їх наслідків» від 4 лютого 1999 р.
«Про Концепцію створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації» від 4 березня 1996 р.
«Про Постійну урядову комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій» від 21 березня 1996 р.
"Про комплексні заходи, спрямовані на ефективну реалізацію державної політики у сфері захисту населення і територій від НС до 2005р.". № 122 від 16.03.2001р.
"Про створення і використання матеріально-технічних ресурсів для запобігання НС та їх наслідків". №308 від 29.03.2001р.
"Про затвердження положення про порядок проведення евакозаходів" №1432 від 26.10.2001р.
Закони
Закон України: "Про цивільну оборону України" у новій редакції ПВР № 2974 –ХІІ- 93 року та №555-ХІV від 24.03.99р.
«Про правовий режим надзвичайного стану» від 6 березня 2000 р.
«Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р.
«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р.
«Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995р. «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.; «Про війська Цивільної оборони України» від 24 березня 1999 р.
"Про правовий режим Надзвичайного стану", ПВР №1550 від 16.03.2000р.
"Про правовий режим Воєнного стану", ПВР №1647 від 6.04. 2000р.
"Про об’єкти підвищеної небезпеки", ПВР №2245-ІІ від 18.01.2001р.
"Про зону надзвичайної екологічної ситуації", ПВР №1908-ІІІ від 13.07.2000р. Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання 1998
У кримінальному праві: п.9 ст. 4 злочини, скоєні з використанням умов громадського лиха, кваліфікуються у бік посилення відповідальності за скоєні дії. У Кримінальному кодексі України передбачені статті, що передбачають покарання за злочини, які призвели до виникнення надзвичайних ситуацій (виникнення аварій, катастроф, епідемій)
У цивільному праві: ст. 57 - наявність надзвичайної ситуації сприятиме виникненню таких тяжких обставин, які можуть потягнути визнання недійсності укладеної угоди; ст. 450 ЦК України передбачає відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
1.2 Основні положення міжнародного права з питань захисту людей.
24.10. 1945 р. заснована Організація Об’єднаних націй (ООН)
10.12.1949 р. ООН прийняла Загальну Декларацію прав людини (Хартію прав людини)
12 серпня 1949 р. Чотири Женевські конвенції
8 березня 1977 р. Два Додаткових протоколи до Женевських Конвенцій 1949 р.
Цивільна оборона є виконанням деяких або всіх названих нижче гуманітарних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпеки і допомогу в усуненні безпосередніх наслідків воєнних дій або лиха, а також створення умов, необхідних для його виживання.
Такими завданнями є: оповіщення; евакуація; надання сховищ та їх обладнання; проведення заходів із світломаскування, рятувальні роботи, медичне обслуговування, включаючи першу допомогу; боротьба з пожежами; виявлення та визначення небезпечних районів; знезараження та інші подібні заходи захисту; термінове надання житла та постачання; термінова допомога у встановленні та підтриманні порядку в районах лиха; термінове поновлення необхідних комунальних служб; термінове поховання трупів; допомога у збереженні об'єктів, суттєво необхідних для виживання; додаткова діяльність, що є необхідною для здійснення будь-якого з вище наведених завдань, а також планування і організація їх виконання та інші;
4 Женевські конвенції 12 серпня 1949 р
1. Про поліпшення долі поранених та
хворих у діючих арміях.
2. Про поліпшення долі поранених,
хворих та осіб зі складу збройних сил
на морі, які потерпіли корабельну аварію. Забезпечують захист поранених, хворих які користуються заступництвом і захистом їм надається термінова мед. допомога і догляд як і власним пораненим; померлі – розпізнаються, смерть констатується спеціалістами; регламентують захист духовного та медичного персоналу, обладнання та споруд які користуються розпізнавальною емблемою Червоного Хреста та Півмісяця і потрапивши до ворога повинні мати можливість виконувати свої функції, не залучені до цього репатріюються.
3. Про поводження з військовополоненими. Визначає статут комбатанта(військовослужбовця який може стати військовополоненим; регламентує забезпечення їх їжею, одягом житлом, медичною допомогою без примусу до небезпечних робіт та діяльності військового характеру. Звільнення після військових дій. Важкохворі та тяжкопоранені репатрійовуються негайно.
4. Про захист цивільного населення під час війни. Захист особи яку зачепив збройний конфлікт у країні ворога та на окупованій території; їх право на повагу до їх особистості, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичок та звичаїв; заборона депортації, вигнання та примусового залучення до праці і особливо неповнолітніх; дозволеність покидати країну ворога
Знак ЦО рівносторонній блакитний трикутник на оранжевому фоні.
Знак для споруд, що несуть в собі небезпечні сили – у вигляді трьох кіл, яскраво-оранжевого кольору на відстані одне від одного рівній одному радіусу.
Додаткові протоколи 8 червня 1977 р.
1. Протокол–стосується міжнарод збройних конфліктів: ст.36 –використання нових видів зброї; ст.37 -заборона віроломства і дозвіл військових хитростей; ст.52 – захист цивільних об’єктів, що не можуть бути об’єктом нападу; ст.53 –захист культурних цінностей і місць відправлення культу; ст.59 –місцевість, що не обороняється, при передчасному повідомленні будь який населений пункт окуповується противною стороною при відсутності там комбанантів та бойових засобів; ст.61 дає визначення цивільної оборони її завдань і основних термінів; ст. 62 –загальний захист організацій ЦО; ст. 63 –ЦО на окупованих територіях та міжнародний розпізнавальний знак ЦО; ст.76 та 77 – захист жінок і дітей які користуються собливою повагою і забезпечуються захистом; ст. 78 розглядає питання евакуації дітей яка неможлива без письмової згоди батьків або опікунів і проводиться під наглядом при заповненні анкети з фотографіями, які надсилаються до Центр.довід.агентств Між. Ком. Черв. Хреста
2-гий Протокол ст. 4 - гарантії гуманного звернення; ст.6 – карне переслідування може бути лише на основі рішення суду у присутності звинуваченого, який не може бути змушеним у дачі показань проти самого себе; ст9. – захист медичного та духовного персоналу; ст13. – захист цивільного населення, яке не може бути об’єктом нападу і над ним заборонено насильство; ст. 14 – захист об’єктів, необхідних для виживання цивільного населення (продукти, вода, посіви, підприємства). ст. 15 – захист установок і споруджень утримуючих небезпечні сили. (греблі, дамби, атомні електростанції). ст.16 – захист культурних цінностей і місць відправлення культу
1.3 Цивільна оборона України
Цивільна оборона України є державною системою органів управління сил і засобів, створюваних для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і військового характеру
1.3.1 Державна система Цивільної оборони:
органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції ЦО
органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості.
сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО
фонди фінансових, медичних, матеріально-технічних ресурсів, передбачених на випадок надзвичайних ситуацій
системи зв’язку, оповіщення й інформаційного забезпечення
Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
курси і навчальні заклади підготовки і передпідготовки фахівців та населення з питань Цивільної оборони
служби Цивільної оборони.
1.3.2 Організаційна будова
ЦО України побудована за територіально-виробничим принципом:
територіальний принцип - полягає у у створенні ЦО у масштабі держави і на територіях відповідно до адміністративно-територіального поділу.
виробничий - в організації і функціонування ЦО у всіх галузях зайнятості населення
Органи управління зі справ ЦО, що входять до складу державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
Закон і положення про ЦО визначають повноваження органів органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань ЦО
1.3.3 Організація ЦО на об’єктах господарської діяльності
Відповідальність за організацію і стан ЦО несе начальник ЦО – перший керівник
Створються штатні органи управління ЦО на правах основних підрозділів адміністрації підприємства або призначаються окремі штатні працівники.
На радіаційно та хімічно-небезпечних об’єктах та тих які залучаються до виконання завдань ЦО незалежно від чисельності працівників призначається штатний працівник
На керівників потенційно-небезпечних підприємств накладаються обов’язки:
розробка, створення і впровадження локальної системи виявлення зараження й
оповіщення населення у випадку аварії
створення й оснащення й утримання спеціалізованих формувань, готових до ефективних дій у НС
1.3.4 Війська цивільної оборони
Створюються відповідно до Закону України “Про війська цивільної оборони”
підпорядковані штабу ЦО України
формуються відповідно до Закону України “Про війська цивільної оборони”;
1.3.5 Спеціалізовані формування – призначені для виконання специфічних робіт; створюються на трьох рівнях підпорядкованості:
у центральних – за рішенням Кабміну за представленням міністерств та погоджені з МЧС
у АР Крим, областях, Києві та Севастополі – відповідно до чинного законодавства
на об’єктах господарювання – керівництвом при узгодженні з МЧС
1.3.6 Невоєнізовані формування
на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності у порядку визначеному Кабміном
зараховують працездатних громадян, за винятком жінок, які мають дітей у віці до восьми років та військовозобов’язаних
окремий підрозділ оснащений технікою
Формування можуть бути:
загального призначення
забезпечення (служб ЦО)
За підпорядкованістю:
територіальні
об’єктові
1.3.7 Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади
Створюють на рівнях:
державному
регіональному
районному (міському)
об’єктовому
Завдання:
координація діяльності
участь у формуванні і реалізації державної політики у галузі техногенно-екологічної безпеки.
організація керівництво проведенням робіт з ліквідації НС
1.3.8 Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру
(Цілі і завдання згідно Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” (2000 р.)
У залежності від обстановки за рішенням владних структур певного рівня встановлюються у межах конкретної території один із режимів функціонування системи захисту населення:
Режим повсякденного функціонування (нормальні умови)
Режим підвищеної готовності (істотне погіршення обстановки)
Режим надзвичайної ситуації (у випадку виникнення НС)
Режим надзвичайного становища (вводиться відповідно до законів України)
Тема 2. Надзвичайні ситуації
2.1 Визначення
2.2 Класифікація
2.3 Причина виникнення надзвичайних ситуацій в Україні
2.4 Види надзвичайних ситуацій
Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій”
2.1 Визначення
Небезпечне природне явище —подія природного походження або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому використовуються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові речовини та біологічні препарати, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації.
Аварія — подія техногенного характеру, що створює на об'єкті або території загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа
велико масштаб-
на аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків.
2.2 Класифікація
природного характеру небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
техногенного характеру - транспортні аварії пожежі, неспровоковані вибухи чи загрози, аварії з викидом небезпечних чинників, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах, гідро-динамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і анти конституційного спрямування: утримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, повітряного чи морського судна, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, крадіжка зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо
воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних й токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухових, сильнодіючих ядучих речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.
За швидкістю і раптовістю протікання надзвичайної події надзвичайні ситуації класифікуються на:
раптові (вибухи, транспортні аварії, землетруси і т.д.);
з небезпекою, яка швидко розповсюджується (аварія з викидом СДОР, гідродинамічні аварії з утворенням хвиль прориву, пожежі тощо);
з небезпекою, яка поширюється з помірною швидкістю (аварія з викидом радіоактивних речовин, аварія на комунальних системах, виверження вулканів, повені тощо);
з небезпекою, яка повільно поширюється (аварії на промислових очисних спорудах, посухи, епідемії, екологічні небезпечні явища тощо).
Надзвичайні ситуації у своєму розвитку проходять п'ять умовних етапних фаз:
нагромадження відхилень від нормального стану або процесу.
ініціювання надзвичайної події (аварії чи стихійного лиха).
процес надзвичайної події, під час якого відбувається вплив на людей, об'єкти і природне середовище. Практично третя фаза є наслідком і розвитком другої
дії вторинних вражаючих факторів під впливом можливих надзвичайних умов.
ліквідація наслідків надзвичайної ситуації
2.3 Причина виникнення надзвичайних ситуацій в Україні є:
надзвичайне техногенне навантаження території;
значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств України;
погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження виробничої і технологічної дисципліни
незадовільний стан збереження, утилізації та захоронення високотоксичних, радіоактивних та побутових відходів
ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів
недостатня увага керівників відповідних органів державного управління до проведення комплексу заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру та зниження їх наслідків
відсутність сучасних систем управління небезпечними процесами
низька професійна підготовка персоналу та населення до дій в екстремальних умовах
дефіцит кваліфікованих кадрів
низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаючих і екологобезпечних технологій
2.4 Види надзвичайних ситуацій
Надзвичайні ситуації природного характеру:
небезпечні геологічні явища: землетруси, зсуви, обвали, осипи, просади земної поверхні
небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь
небезпечні гідрологічні явища: повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод
природні пожежі лісових та торф’яних масивів
масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин
Надзвичайні ситуації екологічного характеру
пов’язані зі зміною суші (вироблення надр і просідання; радіоактивне забруднення; ерозія, засолення, заболочування; переповнення смітників)
пов’язані зі зміною складу і властивостей атмосфери ( підвищення ГДК, температурні інверсії над містами; кисневий голод у містах; підвищення ГДК шуму; кислотні опади; руйнування озонного шару; зміна прозорості атмосфери
пов’язані зі зміною стану гідросфери
пов’язані зі зміною складу біосфери (зникнення окремих видів; масова загибель тварин, або рослин на великій території; втрата здатності до відновлення.
Техногенного характеру
Транспортні аварії
Раптова зупинка роботи або
порушення
установленого
процесу виробництва
на об’єкті,
яка призводить
до пошкодження
абознищення матеріальних цінностей, травмування або загибелі людей. Нега тивний психологічний вплив.
Радіаційно-небезпечні об’єкти. (атомні електростанції, виготовлення і переробка ядерного палива; поховання радіоактивних відходів, науково-дослідні організації, ядерні установки на транспорті)
Хімічно-небезпечні об’єкти. хімкомбінати, нафтопереробні; холодильні установки, водонакопичувачі та каналізаційні станції, залізничні станції і порти; транспортні засоби, контейнери, автоцистерни що перевозять хімічні продукти;склади і бази. У світі викори- сто- вують понад 6 млн. токсичних речовин, 60 тис їх виробляють у великих кількостях, 500 сильнодіючих..
Пожежо і вибухоне
безпе-
чні об’єкти – Належать: нафтові,
газові,
хімічної,
лісової,
дерево-
обробної, текстильної, хлібопродуктової промисловості
Об’єкти комунального господарства. Аварії на очисних спорудах та колекторах, скидання неочищених стоків; водопровідних системах, якість питної води і можливість інфекційних захворювань; будівлях; мостах, теплові електростанції та електричні мережі.
Гідродинамічні аварії – вода поширю-ється з швидкі-
стю 3-25 км/год, висота
10-20 м.,
що
створює загрозу
НС техноген-ного характеру.
Надзвичайні ситуації терористичного походження
Мета – посіяти паніку, протести проти уряду, знищити політичних супротивників. (Японія 1994 і 1995 у 16 станціях метро – газ, вересень 2001 р США загинуло майже 500, пропало безвісті 6800 осіб)
Техногенний тероризм; використання ядерної енергії терористами; використання біологічних засобів ураження продуктів харчування, с/х рослин і тварин (голод, захворювання. “електромагнітний тероризм” як складова “інформаційного тероризму” – вплив на конкретні системи і технічні засоби для дезорганізації їх роботи.
1985 р. у США створена Міжнародна організація особливого призначення – завдання попередження ядерного тероризму.
В Україні розроблено ряд рекомендацій з метою попередження терактів: оцінка можливих небезпек і ризику аварій; експертиза промислової безпеки; виявлення місць, умов і кризових ділянок, що можуть бути використані терористами.
Надзвичайні ситуації воєнного часу
Ядерна зброя – заснована на використанні внутріядерної енергії поділяється в залежності віл типу заряду на : атомну, термоядерну, комбіновану, нейтронну(малогабаритний з термоядерним зарядом, 70 % всієї енергії виділяється у вигляді проникаючої радіації)
Хімічна зброя – дія через токсичні хімічні речовини, токсинів та фітотоксинів які уражають організм людини або тварини. (22 квітня 1918 р. німці використали для атаки хлор).
За токсичним призначенням ОР поділяються на:
смертельні (нервово-паралітичної дії(зарин); шкірно-наривної дії(іприт); загально-отруйні (синильна кислота), задушливі (фосген);
тимчасові (Бі-зет),
подразнюючі (хлорацетофенон, адамсит).
Біологічна зброя. Використання властивостей деяких хвороботворних мікробів і токсичних продуктів.
Поділяються на: бактерії; рикетсії-клітини, палички; грибки; віруси.
Нові види зброї
Променева (пристрої, генератори вражаюча дія яких заснована на використанні гостроспрямованих променів електромагнітної енергії або концентрованого пучка елементарних частинок, розігнаних до великих швидкостей);
радіочастотна (заснована на використання електромагнітних випромінювань надвисоких або наднизьких частот, що приводить до порушення життєво важливих функцій органів і систем людини: мозок, серце) ;
радіологічна( застосування відходів ядерних реакторів або бойових радіоактивних речовин);
геофізична (штучний ураган, землетруси, гірські обвали, лавини, зсуви, посухи, руйнування озонового шару).
Тема 3 Захист населення у надзвичайних ситуаціях
3.1 Законодавство
3.2 Державне регулювання і контроль захисту населення і територій
3.3 Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях
3.2.1 Інформування та оповіщення
3.2.2 Спостереження
3.2.3 Укриття у захисних спорудах
3.2.4 Індивідуальні засоби захисту
3.2.5 Евакуація
3.4 Прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю
3.5 Медичний захист
3.1 Законодавство
Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру (2000 р.)
Концепція “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій” схвалена Наказом Президента України від 26.03 1999 р № 234/99
3.2 Державне регулювання і контроль захисту населення і територій
Державна стандартизація. Спрямована на забезпечення: безпеки продукції (робіт, послуг) і матеріалів; якості продукції; безпеки об’єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення НС.
Державна експертиза відносно техногенної безпеки об’єктів.
Державний нагляд - спеціально уповноваженим центральним органом до компетенції якого віднесено питання захисту населення.
Декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки з метою запобігання НС, а також забезпечення готовності до локалізації та ліквідації НС. Розробка декларації безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, методика визначення ризиків і їх прийняття розробляється Кабінетом Міністрів.
Сертифікація – відповідність продукції щодо встановлених вимог та контроль небезпечної продукції.
Страхування – страхового відшкодування збитків у разі виникнення НС та забезпечення економічної підтримки заходів щодо запобігання надзвичайних ситуацій.
3.3 Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях
3.2.1 Інформування та оповіщення про прогнозовані або виниклі надзвичайні ситуації з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи і методи реагування на них
Засоби оповіщення:
Єдина національна система зв’язку
засоби зв’язку
технічні засоби масової інформації
електросирени
допоміжні засоби
Порядок оповіщення:
подача попереджувального сигналу сирени “Увага всім”
після чого населення зобов’язане увімкнути технічні засоби для прослуховування інформації.
Види інформації:
Аварія на атомній станції
Повінь
Штормове попередження
3.2.2 Спостереження:
загальнодержавні
територіальні
системи спостереження для організації збору, обробки і передачі інформації про стан навколишнього середовища.
3.2.3 Укриття у захисних спорудах
Захисні споруди поділяються за:
місткістю:
малої – 150-600 осіб
середньої - 600-2000 осіб
великої – більше 2000 осіб
призначенням:
захист населення
органів управління
медичних установ
місцерозташуванням:
вбудовані
окремо стоячі
пристосовані (метрополітени, гірські вирубки)
терміном будівництва:
завчасно збудовані
швидко збудовані
захисними властивостями:
сховища
протирадіаційні укриття
найпростіші укриття.
Сховища – надійний захист від температур, газів, вибухонебезпечних, отруйних, радіоактивних речовин, обвалів.
Поділяють на 4 класи: по 2х характеристиках:
ступінь захисту від надлишкового тису (Р кг/см2) в залежності від будівельних конструкцій
коефіцієнт захисту(ослаблення) за радіоактивним випромінюванням Кз (К осл.) показує в скільки разів рівень радіації у захисній споруді менший ніж ззовні, залежить від шару і властивостей матеріалу
Вимоги при будівництві:
забезпечувати перебування не менше 2 діб
не затоплюватись
на відстані від водоканал. мереж
без транзитних інж. комун
мати входи і виходи з відповідним ступенем захисту
Приміщення та обладнання у сховищах:
Основні
для захищених - розмір місця для сидіння 0,45х0,45 м., для лежання – 0,55х1,8 м., відстань до стелі верхнього ярусу не менше 0,75 м.
пункти управління - передбачений при працюючих більше 600 осіб (якщо менше то не робиться), площа на 1 –2м2. На ПУ може бути не більше 10 чол. Встановлюється телефон
медичні кімнати - при 800 -1200 – кімната S=9м2 +1м2 на 100 чол. Де не має кімнат на 500 чол – сан пост S=2м2, але не менше1 на сховище
Допоміжні приміщення
Входи – не менше 2, 1 аварійний; більше 300 чол. – тамбур шлюз; більше 600 чол. двокамерний. Площа тамбура-шлюза 8-10м2. (тамбур-шлюзи, фільтровентиляційне, санвузли, запасу води та продуктів харчування).
Аварійний вихід – галерея (0,5х1,3) з виходом на не завалену територію R = 0,5Н будівлі та плюс 3м., обладнується оголовком.
Запас харчів – на 2 доби, спец приміщення 5м2 +3м2 на наступні 150 осіб. У протирадіаційних укриттях передбачають приміщення для забрудненого одягу. Ці укриття за захисними властивостями поділяються на 10 видів.
Водопостачання та каналізація: вода 2 л/год/чол і не більше 25, при відсутності водогону запас на 3 доби - норма 3 л/доб/чол. , у ПРУ – 2 л/доб/чол. Санвузли 1 чаша на 75 жінок (150 чол) , умивальники не 200 чол. Для збору фекалій без каналізації резервуари з розрахунку 2 л/доб/чол. для сухих відходів 1 л/доб/чол.
Електропостачання і опалення – зовнішні джерела або для великих сховищ дизельна електростанція в окремих приміщеннях. При заповненні сховища система опалення вимикається.
Система постач. повітря –оголовки, повітрозабірні та противибухові пристрої, передфільтри, фільтри, вентилятори, гермоклапани, пристрої регенерації та кондиціювання повітря. Повинна забезпечувати температуру 0- +300С, кисень 17%, СО2-3%, СО до 30мг/м3, захист від СДОР.
Швидкоспоруджуванні укриття
так само плануються приміщення, будують з срібного залізобетону, за 24 год.
Пристосування приміщень
метрополітени
переходи
цокольні приміщення
підвали громадян
При цьому проводять такі роботи: герметизацію(глина, гума, плівка); посилюють захисні властивості; найпростіша вентиляція (витяжний короб на 1,5-2м. вище за припливний.
Найпростіші укриття:
лише зменшують радіус ураження і послаблюють дію випромінювання не забезпечуючи захист від СДОР. Ці споруди можуть вдосконалюватись під ПРУ
Готовність споруди:
Контроль – служба сховищ і укрить; “Інструкція експлуатації захисних споруд цивільної оборони у воєнний час” від 1985 р.
цілісність
герметизація
оснастка, обладнання
справність систем
підготовленість персоналу
сан. стан
Експлуатаційна документація:
паспорт; витяг з інструкції; журнал перевірки стану ЗС; план ЗС; перелік обладнання; сигнали оповіщення; обов’язки обслуговуючих ланок; список телефонів; список обслуговуючої групи; експлуатаційні схеми вентиляції, водопостачання, електропостачання; інструкції з обслуговування ДЕС, фільтраційного обладнання, ТБ, та експлуатації ЗІЗ; журнал мікроклімату;
таблиці прогнозування перебування у ЗС залежно від параметрів повітряного середовища;
журнал звернень до мед. працівників
схема евакуації з ЗС
ЗС можуть у мирний час використовуватись під господарські потреби не порушуючи їх захисних властивостей та введення до стану придатності протягом 24 годин.
1 лютого 1996 р. введена “Інструкція про порядок проведення перевірки та оцінки стану ЦО, міністерств, відомств, областей, міст, районів, підприємств, установ, організацій”
Згідно неї основними показниками оцінки стану захисних споруд є:
забезпеченість укриття найбільш працюючої зміни
готовність
освоєння підземного простору міст
завчасне будівництво ЗС
обстеження споруд та їх дообладнання
забезпечення ЗС нетранспортабельних хворих
Оцінка дається “готові” – “не готові”
3.2.4 Індивідуальні засоби захисту
Засоби захисту органів дихання та шкіри
фільтруючі
ізолюючі (повністю ізолюють організм людини від навколишнього повітря)
Індивідуальні засоби захисту є:
виготовлені промисловістю
найпростіші, або підручні
табельні
не табельні
Засоби захисту органів дихання
Протигази мають відповідати таким вимогам:
низьку опірність диханню
подачу чистого повітря без підсосу
потік сухого повітря до окулярів
мали малий мертвий об’єм для запобігання вдихання вдруге повітря
мати переговорну мембрану, яка швидко заміняється на переговорний пристрій
Фільтруючі протигази:
загальновійськові;
цивільні (для населення та невоєнізованих формувань) ГП -5 для населення (5-ти розмірів); ГП-5М (4-х розмірів) - має переговорний пристрій – для невоєнізованих формувань. Протигази ГП-7 (ГП-7В) відрізняється від ГП -5 лицевою частиною яка є у вигляді маски з наголовником і має пристосування для прийому води, конструкція дозволяє перебувати у ньому –до 12 год., а ГП –5 дуже важко витримати 5 год.(трьох розмірів).
ПДФ-2д (дошкільного) і ПДФ-2 (шкільного), захисні камери для грудних дітей КЗД-4 (КЗД-:6)
Для захисту від окису вуглецю використовують, до протигаза ГП-5, комплект додаткового патрона ДП-2 (час використання залежить від температури і + і -) ДП-1 лише для +
промислові (для персоналу об’єктів хімічної промисловості і шкідливих виробництв)
засоби індивідуального захисту фільтруючого типу марки А, В, Г, Е, КД БкФ, СО. Дані противогази комплектуються фільтруючими коробками великих і малих габаритних розмірів. Призначення коробки для тих чи інших шкідливостей розрізняють за: літерними позначеннями, кольором забарвлення (дані приводяться у спеціальних таблицях) Коробки малих розмірів є двох типів: з проти аерозольним фільтром МКФ і без нього МКП
Ізолюючі протигази –автономні дихальні апарати які працюють за рахунок
балонів із стиснутим повітрям чи киснем
за рахунок регенерації видихуваного повітря в спеціальних хімічних поглиначах;
ІП-4 (І П-4м) - принцип роботи на проходженні видихнутого повітря через регенеративний патрон РП-4 у якому вуглекислота і волога, що видихається взаємодіє з кисневмісною речовиною у результаті виділяється кисень. патрон РП-4 має пусковий брикет і пристосування призначене для його запуску. Регенерація супроводжується виділенням тепла.
ІП-5 може використовуватись під водою до 7 м. час роботи до 3х годин.
шлангові дихальні апарати.
Респіратори очищення повітря від твердих і рідких частинок, що затримуються у волокнах фільтруючого матеріалу. Для герметизації респіраторів є носовий затискач, який потрібно стиснути на початку користування. Вони не захищають від отруйних речовин
Р-2 – для дорослого населення (має 3 розміри, дія до 12 год.)
Р-2д – для дітей віком від 7 до 17 р. (має 4 розміри, дія до 4 год.)
“Пелюстка”
Ватно-марлева пов’язка.
Протигазові респіратори
при концентрації газів у повітрі не більше 10-15 ГДК використовують РІГ-67, РУ-60М і РУ-60МУ Фільтруючі патрони респіраторів марки А, В, КД, Г вони спеціалізовані за призначенням в залежності від СДОР
Протипилові респіратори
РП-91Ш, Ф-62Ш захищають від силікатного, металургійного, вугільного, текстильного, порошкоподібних добрив. Мають змінні фільтри.
Респіратор газопилозахисний У-2ГП:
строк користування від 5 до 20 змін (фільтруючо-поглинаюча маска)
Засоби захисту шкіри
Табельні
фільтруючі (комплект фільтруючого одягу ЗФО-58 (бавовна просочена хім.. розчином, що затримують пари ОР, або нейтралізують їх.
ізолюючі – можуть бути герметичні або у вигляді плащів, накидок, фартухів. Комплект ОЗК, Л-1. Довге перебування викликає порушення теплообміну організму.
Підручні
пристосування звичайного одягу: нагрудник, капюшон, бічні застібки штанів, пальто з драпу, грубого сукна або шкіри, гумове взуття, обгортання звичайного взуття брезентом. Все це краще просочувати спеціальною пастою, або домашнім розчином на основі миючих засобів ОП-7, ОП-10, або мильно-олійною емульсією(2л води, 250-300 г. господарського мила, 0,5 п рослинної олії при температурі 60-700 С, після просочення легенько віджимають і сушать)
Медичні засоби індивідуального захисту
радіозахисні препарати
антидоти
протибактеріальні засоби (антибіотики, вакцини, сироватки)
Аптечка індивіду-альна АІ.
пакет перев’язуваль-ний медичний ППМ
індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8
3.3 Евакуація
Упорядковане виведення чи вивезення людей з об’єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя.
Основним документом, який визначає обсяг, зміст , термін проведення евакуації населення є план цивільної оборони з розділом про захист населення
загальна
часткова
негайна
тимчасова
безповоротна
План евакуації планується завчасно де передбачається:
підготовка транспорту
створення структур і органів управління на період евакуації
охорона громадського порядку
Може бути проведена за:
виробничим принципом
територіальним принципом
Евакуаційні комісії:
районні
міські
об’єктові
Ведуть облік населення, установ і організацій, що підлягають евакуації; визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх руху; вирішення питань транспортного забезпечення; підготовка проміжних пунктів евакуації, пунктів посадки і висадки; облік можливостей населених пунктів заміської зони щодо прийому та розміщення евакуйованих; встановлення зв’язку з евакоприймальною комісією та вирішення разом з ними питань життєдіяльності евакуйованого населення)
Міські евакокомісії:
створюють збірні евакопункти (ЗЕП)
збирають населення
проводять реєстрацію
організовують посадку на транспорт або формують піші колони
Піші колони: чисельність від 500 до 1000 осіб з розбивкою на 50-100 осіб рухаються з привалами 10-15 хв. – через кожних 1-1,5 год. руху та великі привали на 1-2 год у другій половині дня.
Евакоприймальні комісії – організовують приймальні евакопункти які:
зустрічають
розподіляють за населенеми пунктами
надають першу медичну допомогу
розселяють людей
вирішують питання життєдіяльності
3.4 Прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю
Для виявлення та вимірювання радіоактивних випромінювань, радіоактивного забруднення різноманітних предметів, місцевості, продуктів харчування, фуражу, води застосовуються прилади радіаційної розвідки
для вимірювання поглинених доз опромінення — прилади дозиметричного контролю
Наявність отруйних речовин (ОР) у повітрі, на місцевості, техніці та в інших середовищах визначається за допомогою приладів хімічної розвідки. Для виявлення сильнодіючих отруйних речовин використовуються прилади типу "Сирена".
За призначенням прилади радіаційної розвідки та дозиметричного контролю діляться на:
Індикатори — найпростіші прилади радіаційної розвідки для виявлення випромінення та орієнтовної оцінки потужності дози, головним чином бета - та гама -випромінювання. Також можна встановити: збільшується чи зменшується потужність дози. Прилади ДП-64 (постійний нагляд та визначення початку радіоактивного забруднення, тобто прилад працює в режимі спостереження і забезпечує звукову та світлову сигналізацію через 3 сек. після досягнення рівня радіації — випромінювання 0,2 Р/год. , а з побутових СИМ-01, СИМ-03.
Рентгенометри — для визначення потужності дози рентгенівського або у - випромінювання. діапазон від сотих долей рентгена до декількох сот рентгенів на годину, прилади Бортовий рентгенометр ДП-ЗБ (призначений для вимірювання потужності дози гама-випромінювань на місцевості з рухомих об'єктів) ДП-5В (Вимірювач потужності дози ДП-5В (рентгенометр) призначений для: виявлення радіоактивного випромінювання; вимірювання рівня гама-радіації на місцевості і радіоактивної зараженості поверхні різних предметів за гама-випромінюванням; виявлення бета-випромінювання) , ІМД-1Р, ІМД-1С, ККТ-2, "Кактус" та інші. Побутові: "Прип'ять", "Белла", "Сосна", "Синтекс".
Радіометри (вимірювачі радіоактивності) — визначення ступеня радіоактивного забруднення поверхонь альфа та бета частинками. Можливе вимірювання невеликих рівнів гама-випромінювань. Установка ДП-100, «БЕТА».
Дозиметри - визначення сумарної дози опромінення, особового складу формувань , головним чином, у -випромінення. Комплекти індивідуальних дозиметрів: ДК-02, ДП-22В, ДП-24, ІД-1,ІД-11,ІД-0.2.
Прилади хімічної розвідки
Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) призначений для визначення у повітрі, на місцевості і на бойовій техніці наступних ОР імовірного противника: заріна, зомана, іпріта, фосгена, синильної кислоти, хлорциана, а також парів У-газів.
Прилад складається з металевого футляра, в якому знаходяться: насос із колектором, насадка, грілка, захисні ковпачки, протидимові фільтри, ампуловідкривач і касети з індикаторними трубками.
Індикаторні трубки. У комплекті приладу: — 10 трубок з червоними кільцями і крапкою (для визначення зомана, заріна, V-газів); — 10 трубок з одним жовтим кільцем для визначення іпріта; — 10 трубок із трьома зеленими кільцями (для визначення фосгена, дифос-гена, синильної кислоти, хлорциана).
Крім ВПХР для хімічної розвідки використовують прилад ПХР, в якому насос має гнізда для індикаторних трубок і аналіз можна робити відразу всіма.
ППХР — напівавтоматичний прилад хімічної розвідки, має електричний насос, який може працювати від автомобільного акумулятора.
Для більш ретельних досліджень хімічного зараження в польових умовах використовується прилад ПХЛ-54 польова хімічна лабораторія.
Крім перелічених приладів на стаціонарних постах можуть використовуватися автоматичні газоаналізатори ГСП-1, та ГСП-11.Вони призначаються для безперервного визначення наявності у повітрі ОР і радіоактивного вимпромінювання.
3.5 Медичний захист
Цим займається медична служба ЦО
Вона виконує наступні основні завдання:
своєчасне надання потерпілому населенню усіх видів медичної допомоги та лікування потерпілих з метою їх повного одужання;
попередження виникнення і розповсюдження серед населення масових інфекційних захворювань;
забезпечення санітарного благополуччя населення та виключення несприятливих санітарних наслідків виробничих аварій, стихійних лих або використання ворогом сучасних засобів ураження
Медична служба ЦО організовується за територіально-виробничим принципом.
До медичних формувань відносяться:
а) масові невоєнізовані медичні формування: санітарні пости (СП).
санітарні дружини
загони санітарних дружин (ЗСД). Вони призначаються для надання першої медичної допомоги потерпілим
б) спеціалізовані невоєнізовані медичні формування:
загони першої медичної допомоги (ЗПМ). Вони призначені для надання першої лікарської і невідкладної кваліфікованої медичної допомоги. Створюються у лікарнях поліклініках, диспансерах, медико-санітарних частинах підприємств (146 чоловік в т. ч, 8 лікарів, 38 — середнього медперсоналу);
бригади спеціалізованої медичної допомоги (БСМД). Вони призначені для надання спеціалізованої медичної допомоги в осередках ураження. Створюються в клініках медичних інститутів, великих лікарнях, поліклініках, диспансерах.
Декілька БСМД (8—17) за основними профілями можуть об'єднуватись в загони спеціалізованої медичної допомоги (ЗСМД) — (2 лікаря + 2 м/сестри + машина);
пересувні протиепідемічні загони (ППЕЗ). Вони призначені для проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів в осередках бактеріологічного ураження. ППЕЗ створюються на базі санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС), а також на базі інститутів епідеміології та мікробіології; спеціалізовані протиепідемічні бригади (СПЕБ). Вони призначені для робіт головним чином в осередках особливо небезпечних інфекцій. Створюються на базі спеціалізованих установ.
Медична допомога поділяється за видами:
перша медична допомога має на меті підтримання життєдіяльності організму, боротьбу з ускладненнями ураження і підготовку уражених до евакуації з осередку ураження (надається у перші ЗО хвилин після ураження);
перша лікарська допомога, мета якої є профілактика і боротьба з ускладненнями уражень, поповнення і підтримання пошкоджених життєвих функцій організму та підготовка до евакуації у лікарняні заклади для надання спеціалізованої медичної допомоги (надається за 6—8 годин після ураження);
спеціалізована медична допомога є найвищою формою медичної допомоги, під час якої проводяться медичні заходи відповідно до характеру ураження (оптимально надається протягом 2 діб з моменту ураження). Спеціалізована медична допомога поєднується з наступним стаціонарним лікуванням до закінчення лікування.
Санітарні дружини
є основним масовим формуванням, яке створюється на ОГД (одна на 2000 осіб населення).
Санітарна дружина складається з 24 осіб та має 5 носилкових ланок по 4 особи.
Загони санітарних дружин (ЗСД) формуються на великих ОГД, де є не менше 5 санітарних дружин.
У сховищах і ПРУ
організовуються медичні пости та медичні пункти, для чого у складі ланок з обслуговування захисних споруд передбачаються медичні працівники.
В захисних спорудах місткістю
до 150 осіб — 2 сандружинниці
150—600 осіб — 1 фельшер і 2 сандружинниці
600—1200 осіб — 1 фельшер (лікар) і 4 сандружинниці
600—1200 осіб — 1 фельшер (лікар) і 4 сандружинниці.
При проведенні евакуаційних заходів також організується медичне забезпечення
До пунктів збору приписуються 2—3 фельдшери, або медичні сестри.
На шляхах пересування на кожну пішохідну колону, автоколону або залізничний ешелон виділяються медичні працівники.
На приймальних пунктах передбачаються медичні пункти у складі лікаря та 2-х медичних сестер
Тема 4. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
4.1 Сутність РІНР
4.2 РІНР при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах
4.3 РІНР при аварії на ХНО
4.4 РІНР в осередку бактеріологічного (біологічного) проводяться
4.5 РІНР в осередках комбінованого ураження
4.6 РІНР в районах стихійного лиха
4.7 Заходи безпеки при проведенні РІНР
4.8 Харчування особового складу невоєнізованих формувань ЦО
4.9 Життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях
4.10 Захист сільськогосподарської продукції і худоби
4.11 Спеціальна обробка
4.12 Дезактивація
4.13 Дегазація
4.14 Дезінфекція
Захист продуктів харчування, води і їх дезактивація
4.16 Радіація і харчування
4.1 Сутність РІНР— усунення безпосередньої загрози життю та здоров'ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків.
РІНР поділяють:
рятувальні
розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі;
локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт; визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека; визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки;
пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень;
розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей;
надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади;
вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони;
організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей і громадського порядку;
відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів;
пошук, розпізнавання і поховання загиблих;
санітарна обробка уражених; знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки;
соціально-психологічна реабілітація населення.
невідкладні
прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у завалах та на зараженій території;
локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах;
ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв'язку для забезпечення рятувальних робіт;
зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і безпечному веденню робіт;
РІНР здійснюються у три етапи:
На першому:-
щодо екстреного захисту населення
з запобігання розвитку чи зменшення впливу наслідків
з підготовки до виконання РІНР
Екстрений захист населення : оповіщення про небезпеку; використання засобів захисту; додержання режимів поведінки; евакуація з небезпечних у безпечні райони; здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики і надання медичної допомоги; локалізація аварій; зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва; попередження (запобігання) і гасіння пожеж.
На другому: пошук потерпілих; витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів; евакуація людей із зони лиха, аварії, осередку ураження; надання медичної допомоги; санітарна обробка людей; знезараження одягу, майна, техніки, території; проведення інших невідкладних робіт, що сприяють і забезпечують здійснення рятувальних робіт.
Третій етап- забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС: відновлення чи будівництво житла; відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку; організація медичного обслуговування; забезпечення продовольством і предметами першої необхідності; знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території; соціально-психологічна реабілітація; відшкодування збитків; знезараження майна, території, техніки.
Відновлювальні роботи ЦО не виконує
4.2 РІНР при аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах
Радіонукліди піднімаються в атмосферу і випадаючи забруднюють місцевість. Ступінь визначається кількістю і складом радіонуклідів, відстанню від місця аварії до населеного пункту, метеоумов і пори року в час аварії.
РІНР при аварії на АЕС:
оповіщення населення про аварію і постійне його інформування про наявну обстановку та порядок дій в даних умовах;
використання засобів колективного і індивідуального захисту;
організація дозиметричного контролю;
проведення йодної профілактики населення, що опинилося в зоні радіоактивного зараження;
введення обмеженого перебування населення на відкритій місцевості (режими радіаційного захисту);
здійснення евакуації населення (за розпорядженням Уряду) та інші заходи. Після евакуації населення приступають до дезактивації території і техніки.
4.3 РІНР при аварії на ХНО
Негайно оповіщаються робітники, службовці та населення, які опинилися в зоні зараження і в районах, яким загрожує небезпека зараження
висилається радіаційна, хімічна і медична розвідка для уточнення місця, часу, типу і концентрації СДОР, визначення межі осередку ураження (зони зараження) та напрямку розповсюдження зараженого повітря
Особовий склад формувань забезпечується засобами індивідуального захисту, антидотами, індивідуальними протихімічними пакетами та підготовляються до порядку дій в осередку ураження
Надається допомога потерпілим (ураженим), проводиться відбір за складністю поранення та організовується евакуація в медичні установи
Осередок ураження оточується — здійснюється знезараження місцевості, транспорту, споруд, а також санітарна обробка особового складу формувань і населення.
При проведенні рятувальних робіт в осередку хімічного ураження можливий застій зараження повітря в підземних спорудах, приміщеннях, парках, закритих дворах, а також розповсюдження його по трубопроводах та тунелях. Тому після завершення рятувальних робіт або заміни формувань направляються на пункти спеціальної обробки. Пункти спеціальної обробки розгортаються на незараженій території (місцевості) та поблизу маршрутів виходу формувань і населення.
4.4 В осередку бактеріологічного (біологічного) проводяться:
бактеріологічна розвідка та індикація бактеріальних засобів;
карантинний режим або обсервація;
санітарна експертиза;
контроль зараження продовольства, харчової сировини, води та фуражу, їх знезараження;
протиепідемічні, санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, протиепізоотичні, ветеринарно-санітарні заходи, а також санітарно-роз'яснювальна робота.
Осередок бактеріологічного (біологічного) ураження вважається ліквідованим після того, як з моменту виявлення останнього хворого пройде час, що дорівнює максимальному терміну інкубаційного періоду для даного захворювання.
4.5 РІНР в осередках комбінованого ураження
Організація усіх видів розвідки.
До визначення виду застосованих противником бактеріальних засобів усі заходи організовуються в режимі захисту від особливо небезпечних інфекційних захворювань.
В осередку визначають найбільш небезпечний уражаючий фактор, та вживають негайних заходів щодо відвернення його дії, а потім приступають до ліквідації наслідків дії усіх інших уражаючих факторів
Наявність травмованих одночасно кількома уражаючими факторами дуже ускладнює надання їм медичної допомоги і транспортування в лікувальні заклади.
4.6 РІНР в районах стихійного лиха
розвідка визначає: межі району лиха та напрямок його розповсюдження, об'єкти та населені пункти, яким загрожує небезпека, місця нагромадження людей, шляхи введення сил та техніки, стан і характер руйнувань будинків та споруд, стан людей у пошкоджених будівлях, характер і місця аварій на комунально-енергетичних мережах, обсяг робіт щодо їх локалізації і ліквідації.
4.7 Заходи безпеки при проведенні РІНР
Уважно оглянути зруйновані (пошкоджені) будинки і споруди, встановити небезпечні та пошкоджені місця. Не заходити у зруйновані (пошкоджені) будинки і споруди, які загрожують обвалом. Конструкції будинків, які загрожують обвалом, необхідно повалити або зміцнити. Користуватися страхуючими засобами на висоті, місця (ділянки) огороджуються і позначаються спеціальними знаками. Не дозволяється проведення робіт у завалах одиночним рятувальникам (бійцям),на електромережах ,на водопровідних, каналізаційних та газових, при проведенні РІНР вночі
4.8 Харчування особового складу невоєнізованих формувань ЦО
здійснюється пересувними пунктами харчування і пересувними пунктами продовольчого постачання служби торгівлі і харчування
Приготування та прийом гарячої їжі організовується на незараженій території або у місцевості з рівнем радіації, що не перевищує 1 рентген на годину (1 Р/год.). При радіації від 1 до 5 Р/год. приготування їжі і прийом її здійснюється тільки в закритих приміщеннях. При рівні радіації понад 5 Р/год. особовому складу НФ замість гарячої їжі видається сухий пайок у герметичній упаковці
У районах, заражених отруйними речовинами дозволяється готувати і приймати їжу тільки у спеціальних приміщеннях, обладнаних фільтровентиляційними установками.
В районах, заражених бактеріальними засобами приготування і прийом їжі дозволяється тільки після ретельної дезінфекції території, кухонь і обладнання, а також повної санітарної обробки потерпілих.
Продукти і воду, заражені РР, ОР, і БЗ використовувати в їжі заборонено.
4.9 Життєзабезпечення населення у надзвичайних ситуаціях
Організовується виконавчою владою та органами управління цивільної оборони відповідного рівня. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах ЦО і виконуються як в період загрози, так і після виникнення НС.
Вони передбачають:
управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС
захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, а також стихійного лиха
забезпечення населення питною водою, продуктами і предметами першої необхідності; захист продуктів, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення). Порядок забезпечення населення продуктами, водою і предметами першої необхідності в умовах НС визначається відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
житлове забезпечення і працевлаштування; комунально-побутове обслуговування; медичне обслуговування; навчання населення способів захисту і дій в умовах НС
розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження.
санітарна обробка, знезараження (обеззараження) території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції; підготовка сил та засобів і ведення РІНР у районах лиха і осередках безпосереднього ураження
забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки;
морально-психологічна підготовка і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екстремальних умовах; заходи, спрямовані на попередження, запобігання або ослаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи
4.10 Захист сільськогосподарських тварин
Для захисту елітних (племінних) тварин виготовляють торби-протигази, попони та панчохи, крім того укривають їх у герметичних приміщеннях.
Для герметизації приміщень необхідно:
усі наявні щілини заліпити (замазати) глиняним або цементним розчином
2/3 вікон закрити щитами чи заложити цеглою
віконні пройоми без рам заложити цеглою або мішками з піском (землею) і ззовні закрити плівкою
вхідні двері щільно підігнати і загерметизувати за допомогою гумових, поролонових прокладок або ганчірного валика, оббити толем
у вентиляційні труби вставити найпростіші фільтри із мішковини, сіна або моху; на вихідні отвори (вентиляції) поставити щільні дерев'яні засуви
водонапійні корита та усі ємності для годівлі тварин закрити щільними кришками або плівкою
розрахувати і створити 5—7 добовий запас кормів та води у тваринницьких приміщеннях; обладнати місце відпочинку для перебування обслуговуючого персоналу.
Захист запасів кормів:
соковиті корми закопати у спеціально приготовлені ями
над скиртами роблять навіси або накривають плівкою, брезентом чи іншими вологостійкими матеріалами
Вода зберігається в цистернах, бочках та в інших щільно закритих ємкостях. Навколо колодязя влаштуйте „глиняний замок" шириною 1,5—2 м і глибиною 0,5 м. Глину втрамбуйте з ухилом 1-2°. На глину насипається шар піску, гравію або землі. Глиняний „замок" захищає від попадання заражених стічних та ґрунтових вод.
Здійснюються профілактичні протипожежні заходи: навколо ферми виорюється пожежозахисна смуга шириною 6—10 м.
Проведення протиепізоотичних заходів
При виявленні перших ознак захворювання тварин (посилена спрага, відмовляються від корму, часте дихання, підвищена температура тіла або тремтіння м'язів), негайно треба ізолювати, встановлюється карантин
Усім, хто доглядає хворих тварин, необхідно працювати тільки у спеціальному одязі (халат або комбінезон, гумові чоботи, головний убір), утримувати його у чистоті, а по закінченні роботи дезінфікувати.
Перед в'їздом на ферму, і кожним тваринницьким приміщенням повинні бути дезінфікуючі переїзди та килимки з тирси або солом'яних матів, змочених дезінфікуючим розчином. Працювати у засобах індивідуального захисту.
4.11 Спеціальна обробка
Проводиться з метою відновлення готовності техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань з проведення рятувальних робіт.
включає:
Санітарна обробка — ліквідація з особового складу радіоактивних речовин, знешкодження та видалення ОР
Дезактивація — знищення РР із забруднених поверхонь до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини.
Дегазація — знешкодження забруднених об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) чи знищення отруйних речовин.
Дезінфекція — знищення заразних мікробів і руйнування токсинів на об'єктах, які були заражені.
Дезінсекція — знищення комах і кліщів.
Дератизація — знищення гризунів.
Спеціальна обробка поділяється на часткову і повну
Часткова спеціальна обробка проводиться силами особового складу І формувань і населення самостійно.
Повна спеціальна обробка проводиться силами штатних невоєнізованих формувань - ЦО СОЛІОО — санітарної обробки людей і обеззараження одягу Для безпосереднього ведення робіт створюються невоєнізовані формування: збірні загони (команди, групи) РХЗ; команди, групи знезараження; санітарні обмивальні пункти (СОП) (на базі лазні); станції знезараження одягу (СОО) (на базі пралень, фабрик хімічної чистки); станція обеззаражування траспорту (СОТ) (на базі мийних).
Часткова санітарна обробка
проводиться при радіоактивному, хімічному або біологічному забрудненні. Це механічне видалення РР з відкритим частин тіла, зі слизистих оболонок очей, носа ротової порожнини, одягу, спорядження і одягнутих засобів індивідуального захисту.
Послідовність:
знімають засоби захисту шкіри і обтрушують їх чи протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);
не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу.
коли є можливість, то верхній одяг знімають і витріпують.
обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза. знімають протигаз і старанно миють водою обличчя, прополіскують рот і горло.
При зараженні краплиннорідкими ОР необхідно, не знімаючи протигаза, провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8), причому краплі потрібно зняти протягом 5 хвилин після попадання.
Повна санітарна обробка
обмивання тіла людини теплою водою з милом з обов'язковим змиванням білизни та одягу, санітарній обробці підлягають усі після виходу з осередку ураження (зони зараження) не пізніше 5 годин після забруднення. Через 12 годин проводити обробку немає сенсу. Одяг підлягає заміні якщо після його витрушування залишкове радіоактивне зараження перевищує допустиму величину.
4.12 Дезактивація
Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації.
При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання.
Повна дезактивація здійснюється наступними методами:
змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів
змивання РР струменем води під тиском
знищення РР газокрапельним потоком
знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками
змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо
знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.
Дезактивація споруд
проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку.
Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць
проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином.
Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття
може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами.
Ділянки територій, які не мають твердого покриття
дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5—10 см, дорожніми машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого ґрунту товщиною 8—10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в'яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.
Дезактивація води
проводиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її не забрудненим піском.
Для поліпшення дезактивації користуються
дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом'якшення води, що дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією метою розчини можна підігріти.
4.13 Дегазація може проводитися:
Хімічний спосіб взаємодія хімічних речовин з отруйними речовинами, що знімає токсичність. Користуються дегазаційними розчинами або водними кашками ДТС ГК (хлорне вапно), можна використовувати промислові відходи, які містять у собі речовини лугової та окислювально-хлоруючої дії. Відходи обробки вовни, льону, бавовни, віскози; від мийки склянок з-під пива, вина і безалкогольних напоїв;
Фізико-хімічний засіб змиванні ОР за допомогою мийних речовин або розчинників. Порошки "Дом", "Єва" та інші мийні засоби у вигляді водного розчину (влітку) або розчину в аміачній воді (взимку). При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і видаляються з зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути — бензин, гас, дизельне пальне, діхлоретан, спирт
Фізичний засіб заснований на випаровуванні ОР з зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.
Дегазація території:
Хімічний спосіб здійснюється поливанням дегазаційними розчинами чи розсипанням сухих дегазуючих речовин за допомогою шляхових машин.
Дегазація території з твердим покриттям, зараженої шкірнонаривними і нервово-паралітичними ОР, проводиться обробкою розчином хлорного вапна.
Механічний спосіб — зрізання та видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7—8 см, а снігу до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття із соломи, очерету, дошок тощо.
4.14 Дезінфекція
Хімічний спосіб — знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами — основний спосіб дезінфекції.
Фізичний спосіб дезінфекції — кип'ятіння білизни, посуду та інших речей. Використовується, в основному, при кишкових інфекціях.
Механічний спосіб здійснюється такими ж методами, що і дегазація і передбачає видалення зараженого ґрунту або використання мастил.
4.15 Захист продуктів харчування, води і їх дезактивація
Необхідно насамперед ізолювати їх від зовнішнього середовища. шляхом збереження їх у тарі, яка герметичне закривається, чи укрити захисними матеріалами (поліетиленова плівка, щільний папір, клейонка тощо).
Хліб, сухарі, кондитерські вироби загорнути в щільний папір і вкласти в металеві каструлі, поліетиленові мішки.
Цукор, борошно, крупу, вермішель доцільно тримати в пакетах із щільного паперу, уклавши в коробки, шухляди, викладені зсередини клейонкою чи іншим плівковим матеріалом.
М'ясо, ковбаси, рибні вироби у холодильники.
Масло, молоко, рослинні жири зберігають в металевих чи скляних банках із кришками, які щільно закриваються.
Овочі зберігають у дерев'яних шухлядах, укривши їх брезентом або іншою щільною тканиною.
Для укриття продуктів харчування в умовах сільської місцевості:
Використовують льохи, підвали, овочесховища замазавши в них щілини в стінах, дверях, закривши вентиляційні отвори і вікна щитами, толем, чи цеглою. Двері ущільнити цупким матеріалом.
Овочі, що зберігаються поза приміщеннями, вкривають матами з очерету, соломи, а потім засипають ґрунтом товщиною 15-20 см.
Для захисту води:
Весь посуд повинний закриватися щільними кришками, а відра і ванни — накриватися щільним матеріалом.
Запаси води необхідно створювати з розрахунку на кожну людину на добу тільки для готування їжі від 3 до 5 літрів.
Для захисту колодязів навколо зрубу насипають глиняний шар товщиною до 50 см і шириною 1,5-2 м., зверху насипають шар щебеню товщиною 10-15 см. Верхню частину дерев'яного зрубу оббивають дошками або багатошаровою фанерою. Над колодязем улаштовують навіс, а шахту закривають щільною кришкою, оббитою листовим залізом або толем. Бажано із шахти колодязя викачати воду й очистити дно.
Продукти харчування, які зазнали радіоактивного зараження
Підлягають дезактивації, а ті, що зберігаються в герметичної тарі, можуть бути використані після ретельного обмивання посуду теплою водою.
М'ясо, сир, масло, які знаходяться в негерметичній тарі, обробляються шляхом зняття ножем зараженого шару товщиною не менше 2-3 см.
Картоплю, моркву, буряк та інші овочі і фрукти ретельно миють струменем води, при дво-триразовому промиванні досягається видалення до 80% радіоактивних речовин. При знятті шкірки з овочів з наступним кип'ятінням їх до напівготовності відбувається остаточне видалення радіонуклідів. Найбільше наповнення стронцію-90 відбувається в столовому буряку (у 6-8 разів більше), тому він підлягає найбільш ретельній обробці.
Молоко, заражене радіоактивними речовинами, у домашніх умовах на вживається, воно підлягає переробці у сир або масло.
Олію відстоюють протягом 3-5 діб і верхній шар вживають у їжу.
Для очищення води від радіоактивних речовин застосовують кілька способів:
відстоювання - виділення тільки нерозчинні радіонукліди
фільтрування (пісок, торф, гравій) досягається очищення до 70%.
коагулювання (глина, кальцинована сода, фосфати) з наступним відстоюванням можна видалити до 40% радіонуклідів стронцію і цезію.
перегонку
Очищену воду із заражених водойм
можна отримати шляхом улаштування спеціальних колодязів на відстані від берега водойми 5-10 м. При цьому дно колодязя повинне бути нижче поверхні рівня води у водоймі.
Якщо ґрунт берега не пропускає вод, то між водоймою і колодязем обладнують фільтруючу траншею або трубу.
Найкращі результати для видалення радіонуклідів з води досягаються при перегонці чи пропущенні її через іонообмінні смоли.
4.16 Радіація і харчування
Насамперед у раціон харчування повинні входити такі речовини, які перешкоджають засвоєнню організмом радіонуклідів, найкраще природні, органічні, котрі не дають побічних негативних явищ. Це пектини або полісахариди, органічні речовини, які вступають у контакт з радіонуклідами, позбавляють їх можливості розчинятися в клітинах живого організму.
Пектини входять до складу багатьох продуктів, а тому слід більше вживати яблук, гарбузи, ріпи, моркви, буряка, капусти, сливи, полуниці, вишні, чорноплідної горобину, обліпихи.
Засвоєнню радіонуклідів в організмі перешкоджають і фруктові соки (гранатного, яблучного, грушевого, сливового, томатного, виноградного), до складу яких входять органічні кислоти, здатні вступати в тісну взаємодію з радіонуклідами і, утворивши з ними ряд сполук, видаляють їх з організму.
Для підтримки потрібної кількості калію в організмі слід споживати петрушку, шпинат, цибулю, часник, брюссельську і цвітну капусту, турнепс, щавель, селеру та інші види зелених культур.
Зменшення радіоактивного впливу дає нормальне співвідношення в організмі кальцію і магнію. Для цього треба систематично вживати молоко і сир, а також бобові культури — квасолю, горох та ін.
Не виключена можливість потрапляння в організм людини «гарячих» часток — дуже руйнівних для живих клітин радіоактивних елементів. Несучи великі дози радіації, вони руйнують навколо себе усі тканини, викликаючи їх злоякісне переродження. Важливо для цього вживати продукти, де є волокнисті речовини: капусту, буряк, моркву, житній хліб.
Продукти, які мають яскраво-жовті і червоні пігменти, зменшують імовірність появи раку. Це помідори, червона морква, вишня, смородина. При цьому важливо, щоб вживались вони систематично, створюючи своєрідний бар'єр загрозливим хворобам.
Тема 5. Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях
5.1 Оцінка радіаційної обстановки
5.2 Оцінка хімічної обстановки при аваріях на ХНО
5.3 Оцінка стану ураження міст та населених пунктів
5.4. Оцінка інженерної обстановки на об’єкті господарської діяльності
5.5 Оцінка інженерного захисту робітників та службовців об’єктів господарської діяльності
5.6 Прогнозування та оцінка пожежної обстановки на об’єктах
5.1 Оцінка радіаційної обстановки
Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об’єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.
Два види аварій
внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО;
внаслідок вибухової ядерної реакції.
Для характеристики забруднення застосовують: ступінь (щільність) забруднення, який характеризується поверхневою щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю радіонукліда на одиницю площі.
За щільністю забруднення місцевість після радіац. аварії поділяють на зони:
відчуження;
безумовного (обов’язкового) відселення;
гарантованого (добровільного) відселення
підвищеного радіоактивного контролю
Дія радіації оцінюється
за дозою випромінювання –кількість енергії, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища.
Експозиційна доза визначається лише для повітря при гама і рентгенівському випромінюванні.
Поглинута доза визначається для речовин.
Еквівалентна доза - дозиметрична величина для оцінки шкоди, нанесеної здоров’ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь якого складу. Вона == добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості.
За дозами опромінення зону зараження поділяють на зони:
надзвичайно небезпечного забруднення (Г);
небезпечного забруднення (В);
сильного забруднення (Б);
помірного забруднення (А);
радіаційної небезпеки (М);
При ліквідації наслідків
в зоні “М” та інших повинні виконуватися основні заходи захисту: радіаційний і дозиметричний контроль, захист органів дихання, профілактичне використання препаратів йоду, санітарна обробка людей,, дезактивація одягу, техніки..
В зоні “А” перміщення людей в бронетехніці.
У зонах Б, В, Г в мирний час ніякі роботи не проводять
Виявлення радіаційної обстановки передбачає визначення
методом прогнозування
за фактичними даними (розвідки) масштабів і ступеня радіоактивного забруднення території і атмосфери
З метою визначення їх впливу на життєдіяльність населення, дію формувань чи обґрунтування оптимальних режимів діяльності робітників і службовців об’єктів господарської діяльності.
Укладаючи прогноз вірогідної радіаційної обстановки, вирішують кілька завдань:
визначення та нанесення на карту зон забруднення;
визначення часу початку падіння радіаційних опадів
доз опромінення для людини
тривалості перебування на цій території
можливих санітарних втрат при цій аварії
Вихідні дані для цього:
тип та потужність реактора;
кількість аварійних реакторів -n
частка викинутих радіоактивних речовин
координати РНО;
астрономічний час аварії
метеоумови
відстань від об’єкта до аварійного реактора
час початку роботи працюючих на об’єкті
тривалість дій (роботи)
коефіцієнт послаблення потужності дози випромінювання – К посл
Маючи ці дані за спеціальними таблицями та формулами, складаючи карти-схеми можна оцінити радіаційну обстановку при аварії на АЕС.
Оцінка радіаційної обстановки при застосуванні сучасних засобів ураження. Проводиться за допомогою карти куди наносять зони забруднення, а також дані про місцезнаходження або маршрути руху формувань ЦО.
Необхідні дані:
час ядерного вибуху
рівні радіації в районі дій
коефіцієнти послаблення захисних споруд, техніки
допустима доза опромінення людей (з врахуванням раніше отриманої
поставлені завдання та терміни їх виконання
Оцінка радіаційної обстановки передбачає вирішення наступних завдань:
визначення можливих доз опромінення при діях в зонах забруднення та під час їх долання
визначення допустимого часу знаходження, роботи або долання відстаней в зонах зараження;
визначення кількості змін для виконання робіт у зонах забруднення
визначення можливих радіаційних витрат під час дії в зонах зараження.
Завдання з оцінки радіаційної обстановки вирішують аналітичним і графіко-аналітичним шляхом, за допомогою таблиць чи спеціальних лінійок.
На карті-схемі спочатку позначаємо місце вибуху та проводять лінію в напрямку середнього вітру.
Потім знаходять розміри зон і наносять їх на карту.
Оскільки прогноз дає значні похибки то обстановка додатково уточнюється за допомогою розвідки.
5.2 Оцінка хімічної обстановки при аваріях на ХНО. СДОР, ХНО
Під хім.. обстановкою при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах розуміють ступінь хімічного забруднення атмосфери і місцевості, що впливають на життєдіяльність населення і проведення аварійно-рятувальних робіт
Токсична доза добуток концентрації парів на експозицію (час дії парів на організм).
гранично-допустима
симтоми отруєння ще не наступають.
середня порогова
викликає початкові симтоми отруєння у 50%
середня вивідна приводить до втрати працездатності до 50% уражених
смертельна
загибель 50%
Основні поняття хім. обстановки:
зона заражен
ня СДОР – де небезпечно
глибина зараження – протяжність від місця аварії
глибина розповсю
дження -хмари СДОР
зона розповсю
дження – вся;
тривалість хім.. зараження –час випаровування СДОР, коли існує небезпека
первинна хмара СДОР – пароподібна частина СДОР в атмосферу під час аварії
вторинна хмара сдор – випаровування СДОР з поверхні;
Прогнозування і оцінка хім.. обстановки включає вирішення завдань:
визначення напрямку за метеоданими;
визначення розмірів зон забруднення за очікуваними значеннями доз ураження;
визначення часу підходу зараженого повітря до об’єктів і тривалості дії ураження СДОР;
визначення можливого ураження людей, що знаходяться в осередку зараження; порядок нанесення зон ураження на карти і схеми.
Прогнозування є:
довгострокове - заздалегідь
для визначення можливих масштабів та засобів
ліквідації, вихідні дані:
вид СДОР і його кількість; СДОР у кожній цистерні; середні щільність населення для даної місцевості; метеорологічні дані;
оперативне – здійснюється під час виникнення аварії для визначення можливих наслідків і порядку дій. Використовують дані: кількість СДОР на момент аварії; характер розливу (вільно чи в піддон); висота обвалування; реальні метеоумови.
5.3.Оцінка інженерної обстановки. Ступені руйнування: повні (збитки більше 70% вартості основних фондів, відновлення не можливе); сильні (від 30 до 70% вартості основних фондів, відновлення після капремонту); середні (руйнування другорядних елементів споруд – 10-30% вартості ОВФ, кап ремонт – обладнання середній ремонт), слабкі (руйнування віконних та дверних заповнень, перегородок – збитки до 1ё0% ОВФ, середній ремонт)
5.3 Оцінка стану ураження міст та населених пунктів – узагальненим критерієм є ступінь ураження міста
визначається за формулою та за таблицями враховуючи слідуючи дані:
ступінь руйнування об’єктів господарської діяльності
втрати населення
аварії на інженерних мережах та комунікаціях
потребу особового складу медичних формувань та сил ЦО для проведення РІНР
5.4 Оцінка інженерної обстановки на об’єкті господарської діяльності
Ступені руйнування:
повне руйнування (збитки складають до 70 % вартості основних виробничих фондів, подальше використання неможливе)
сильне ( збитки від 30 до 70 % , відновлення після капремонту);
середнє ( від 10 до 30 % відновлення після середнього або капремонту)
слабке (до 10%, відновлення середній або поточний ремонт)
5.5 Оцінка інженерного захисту робітників та службовців об’єктів господарської діяльності
полягає у визначені показників, що характеризують захист працюючого персоналу і проводиться для найбільш несприятливих умов об’єкта.
Проводиться оцінка достатності захисних споруд за місткістю, яка повинна забезпечувати укриття найбільшої зміни
Проводиться оцінка захисних споруд за захисними властивостями від радіоактивного ураження в слідуючому порядку:
визначається коефіцієнт послаблення дози радіації сховища – Кпосл.;
визначається можлива максимальна доза опромінення на відкритій місцевості при одноразовому опроміненні за 4 доби; визначається необхідний коефіцієнт послаблення сховища, при умові, що одноразова доза не повинна перевищувати 50 рентген.
Коефіцієнт послаблення розрахунковий порівнюється з з тим, що вимагається. Якщо К посл.роз \= К посл.що вимаг. , то за захисними властивостями сховище забезпечує захист виробничого персоналу від впливу радіації, а якщо менше не забезпечує.
Оцінка захисних споруд за життєзабезпеченням
До систем життєзабезпечення належать: повітропостачання, водопостачання, теплопостачання, електропостачання, каналізація та зв’язок. Вибираються вихідні дані і за спеціальними формулами вираховують можливість забезпечення перебування не менше 2 діб.
5.6 Прогнозування та оцінка пожежної обстановки на об’єктах
під пожежною обстановкою треба розуміти масштаби та щільність ураження пожежами населених пунктів, об’єктів і прилягаючих до них лісових масивів, що впливає на роботу об’єктів господарської діяльності, життєдіяльність населення, організацію і проведення РІНР.
Проводять:
Попередня оцінка – виявлення можливих осередків суцільних пожеж і вогневих штормів.
Оперативна оцінка – визначають зони суцільних пожеж, протяжність фронту вогню в осередках ураження і кількість протипожежним сил необхідних для ліквідації пожежі.
Оперативна оцінка виконується на плані міста. Проводять розрахунки потреб кількості сил і уточняють швидкість розповсюдження пожеж від швидкості приземистого вітру та характеристики району можливої пожежі. Пожежна небезпека виробництва визначається технологічним процесом.
Тема 6. Стійкість роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях
6.1 Прискорення темпів науково-технічного прогресу
6.2 Сутність стійкої роботи об’єктів господарської діяльності та основні шляхи їх підвищення
6.3 Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів у цивільній обороні
6.4 Розміщення об’єктів і планування міст
6.5 Розміщення атомних станцій
6.6 Розміщення об’єктів, що мають СДОР, вибухові і пальні речовини
6.7 Розміщення інших господарських об’єктів
6.8 Планування і забудова міст
6.9 Підприємства і інженерні системи
6.10 Водопостачання
6.11 Газопостачання
6.12 Електропостачання
6.13 Гідротехнічні споруди
6.14 Транспортні споруди і станції
6.15 Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта
6.1 Прискорення темпів науково-технічного прогресу, використання складних технічних систем мають слідуючи наслідки:
прогрес
збільшення ризику аварій при їхній експлуатації, можливість виникнення надзвичайних ситуацій - реальна загроза для здоров’я та життя людей
результат:
За останні двадцять років у промислових та природних катастрофах загинуло близько 3 млн. чол. та більше одного млрд. залишилося без житла.
Вихід з даного становища:
В червні 1992 р. на конференції ООН ухвалена “Конвенція стійкого розвитку”, що виходить з нерозривності соціально-економічних, екологічних та духовних проблем суспільства. Керуючись цим документом питання вивчення та аналізу роботи територіальних потенційно-небезпечних виробництв, розробка основ регулювання техногенно-екологічною безпекою та швидкого реагування набирає першочергового вирішення.
Для наукового обґрунтування управління безпекою потрібно класифікувати суспільства та кількісно визначити потенційно небезпечні виробництва, а також межі їх потенційного ризику. Необхідно визначити різницю між екологічно і потенційно небезпечним виробництвом.
Сформульовано слідуючу класифікацію:
1 тип. – джерела екологічної небезпеки – виробництво з відходами які накопичуються в землі, атмосфері, поверхневих та підземних водах, рослинному покрові. Наближення екологічної кризи(коли негативні наслідки набувають необоротного характеру) при функціонуванні даних підприємств відбувається поступово і піддається спостереженню, аналізу та прогнозуванню.
2 тип – потенційно-небезпечні – виробництва, які у повсякденному житті можуть бути екологічно малоактивні або взагалі пасивні і проявлятися в екстремальних ситуаціях, а екологічна криза настає за надто короткий проміжок часу і йдеться вже не про відвернення аварії чи катастрофи, а лише про зниження наслідків або зменшення території, які опиняться під їх впливом. Процес прогнозування у зв’язку з цим набуває ймовірного характеру. Такі катастрофи можна класифікувати за типами аварій, масштабами можливих наслідків тощо.
До найбільш типових: транспортні аварії, вибухи, пожежі, , завали, затоплення, з викидом радіоактивних РЕЧОВИН та СДОР.
6.2 Сутність стійкої роботи об’єктів господарської діяльності та основні шляхи їх підвищення
розуміють його спроможність в умовах надзвичайної ситуації випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а при отриманні середніх руйнувань або порушенні зв’язків з кооперації та поставок відновлювати виробництво у мінімальні терміни. Для тих хто не виробляє матеріальні цінності стійкість розуміється виконанням покладених функцій. в умовах НС.
На стійкість роботи впливають фактори:
захист праців-
ників
спроможність об’єкта протистояти вражаючим факторам
захищеність від вторинних вражаючих факторів
надійність системи забезпечення об’єкта
стійкість та безперервність управління виробництвом та ЦО
підготовле
ність об’єкта до ведення РІНР
Шляхи підвищення стійкості в умовах НС:
Вдосконалення роботи по:
захисту праців
ників
спроможності об’єкта протистояти вражаючим факторам
захищеності від вторинних вражаючих факторів
надійності системи забезпечення об’єкта
стійкість та безперервності управління виробництвом та ЦО
підготовле
ність об’єкта до ведення РІНР
підготовка до відновлення порушеного виробництва
Завчасним проведенням комплексу заходів:
інженерно-технічних – комплекс робіт по підвищенню стійкості будівель, обладнання та комунально-енергетичних систем.
Технологічних – шляхом зміни технології, що зменшує реальність вторинних вражаючих факторів
Організаційних - планування дій керівного складу, служб
6.3 Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів у цивільній обороні
Основний документ “Будівельні норми і правила”
Інженерно-технічні заходи ЦО – це комплекс заходів, спрямованих на:
захист населення
зменшення втрат під час НС
створення умов для проведення РІНР
При проектуванні та здійсненні інженерно-технічних заходів по ЦО використовують диференційований метод
Великі міста відносять до груп за такою класифікацією: 1-2-3 груп з ЦО
Великі промислові об’єкти теж 1 і 11 категорії з ЦО
Атомні в окрему
Або вони ще називаються “категорійні”.
Відповідно до вимог проектування ІТЗ ЦО здійснюється зонування території на якій знаходиться категорійні міста та об’єкти.
Є зони можливих руйнувань
сильних руйнувань
слабких руйнувань
Для цього є спеціальні таблиці які визначають відстані меж цих зон від об’єктів які спричиняють НС.
Крім того поруч з вищеназваними зонами можуть бути і прилеглі до них смуги до 10 км. можливого небезпечного радіоактивного зараження; для різних типів атомних станцій ці зони можуть бути 20-40 км.
А поруч з цими смугами можуть бути ще 100 км смуги можливого небезпечного радіоактивного забруднення.
Біля підприємств по виробництву СДОР є зона можливого хімічного зараження. Зона можливого катострофічного затоплення (4 год. добігання хвилі прориву).
Інженерно-технічні заходи ЦО, що наведені у СниП 2.00.05-90 повинні враховувати:
при складанні Генеральної схеми розвитку країни
областей
відповідно до методики «Загальні умови до розвитку і розміщення потенційно-небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного походження»
галузей промисловості
проектів районного планування
проектів забудови міст та селищ
промислових зон
Завдання на розробку ІТЗ ЦО погоджується з місцевими органами влади з питань ЦО.
6.4 Розміщення об’єктів і планування міст
Діючі можуть реконструюватися без збільшення чисельності і шкідливих викидів.
Нові підприємства не можуть розміщатися в зонах можливих руйнувань категорійних міст, їх будують в перспективних зонах далі від межі категорійних міст на відстані: не менше 60 км. для міст особливої і 1 групи з ЦО; - 40 км. для 11 групи; -25 км. для міст 111 групи та АС.
6.5 Розміщення атомних станцій
від 100 до 500 тис.чол .- 25 км
500-1000 – 30 км.; 1млн.-1.5 млн. – 40 км
1,5 – 2 млн. – 50 км.; більше 2 млн. –100км
Щільність населення у 25 км зоні має бути не більше 100 осіб на 1 км2 та має бути транспортна мережа для вивезення цих людей за 4 год.
Чисельність селищ для працівників не більше 50 тис. на відстані 8 км
Відстань від берегової лінії 1 км. не допускається розміщення над джерелами підземних вод.
Передбачається створення систем автоматичного контролю та інформації персоналу і населення.
6.6 Розміщення об’єктів, що мають СДОР, вибухові і пальні речовини
Склади для СДОР у заміській зоні - відстані від населеного пункту згідно норм.
Склади нафтопродуктів 200 м від річок, нижче за течією від поселень та виробництв на 100м.
У аеропортах склади нижче їх рівня.
Підприємства легкозаймистих речовин нижче поселень і промислових підприємств, або обваловка , яка б утримувала 50 % ємності. Запаси СДОР установлюють міністерствами
6.7 Розміщення інших господарських об’єктів
Продовольчі склади на околицях категорійних міст поза зонами можливих руйнувань і затоплень.
6.8 Планування і забудова міст
Забезпечення розбивки частин міст на ділянки не більше 2,5 км2, по розривах між цими розбивками має виводиться населення в разі руйнувань.
Протипожежні розриви мають бути не менше 100м.
Нові залізничні станції., автопарки, трамвайні і тролейбусні депо мають будуватися за межами можливих руйнувань.
Обладнання міст штучними водоймами з розрахунку 3000м3 води на 1км2 території,
Вздовж берегової смуги рік обладнують через кожні 500м пожежні під’їзди для забору води не менш, як трьома автомобілями.
6.9 Підприємства і інженерні системи
При проектуванні виробничих будівель в зоні можливих руйнувань застосовують легкі огороджуючи конструкції., ступінь вогнестійкості залежить від категорії об’єкта з ЦО.
Пункти керування розміщують у нижніх частинах будинків.
Передбачається захист ємностей і комунікацій від ударної хвилі
Заходи по виключенню розливів та пристрої по відсіканню зруйнованих частин і технологій, або випорожнення технологічних схем у заглиблені ємності.
Наявність локальних систем виявлення СДОР та повідомлення працюючих і населення
6.10 Водопостачання
Повинно базуватися не менш як на двох джерелах, один підземний
Крім того мати резервуари (з фільтрами поглинаючими, за межами можливих руйнувань, з герматичними люками і пристосуваннями для наливу у пересувну тару) з тридобовим запасом води не менше, як 10 л. на 1 людину.
Теплові та атомні станції повинні мати запас технічної води навіть при прориві споруд.
Наявність резервних свердловин і колодязів, герметизація їх.
Пожежні гідранти в зоні де їх не завалить.
6.11 Газопостачання
Повинно здійснюватись від станції поза категорійними містами і мати декілька підводів, також мати відключаючи пристрої ділянок при спрацюванні тиску ударної хвилі.
Наземні понижаючі станції мають мати дублювальні підземні, які включаються у випадку потреби, у цих містах має бути і підземне та закільцьоване підведення до об’єктів та пристрої, які спрацьовують при ударній хвилі.
6.12 Електропостачання
Стійке, можливість автоматичного розподілу.
Теплові електростанції слід розміщати у незатопляємих та зонах де не буде руйнувань.
Так само розміщують і лінії ЛЕП.
Об’єкти мають мати декілька вводів, мати резервні дрібні та пересувні електростанції та підстанції.
Підстанції мають бути у безпечній зоні і на такій відстані, щоб виключало можливість їх одночасного руйнування.
Транзитне постачання (в обхід зруйнованих об’єктів) за рахунок транзитних перемичок.
Нові лінії слід проектувати в кабельному виконанні.
Особливі умови для об’єктів, які не відключаються, крім подвійного підведення – пересувні станції.
Такі ж вимоги і до нафто-газоперекачувальних станцій
При проектуванні атомних станцій повинна передбачатися система сигналізації для повідомлення органів ЦО, персоналу і населення, будівлі виконують згідно “Загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій при проектуванні, будівництві та експлуатації”
6.13 Гідротехнічні споруди
При розрахуванні каскаду повинно бути розраховано стійкість споруд напірного фронту при проходженні хвилі прориву, для цього повинно бути розраховано відповідне підйомне обладнання для відкриття шлюзів у нижчих водоймах, також передбачають глибинні водоскидні отвори.
Крім того на шлюзах має бути гарантоване електропостачання та пересувні електростанції, керування ними має дублюватися місцевими постами.
6.14 Транспортні споруди і станції
Залізничні вузли і станції
мають мати обходи і кутові сполучні шляхи
Майданчики для перевантаження СДОР, вибухових речовин мають бути на відстані 250м від споруд та інших поїздів, вони обладнуються водяними завісами та локальною системою оповіщення.
Мають також бути підготовлені перед вузлові станції. Шляхопроводи до них розосереджено.
Електропостачання потягів має бути двохстороннє від незалежних джерел, а тягові підстанції у безпечній зоні.
Мають бути також захищені пункти керування.
Автомобільні дороги
не ближче 2 км від меж проектної забудови категорійних міст
при наявності існуючих через них - слід будувати обхідні на відстані 2 км. від межі проектної забудови
Стикувати заміські із міськими магістралями
Під’їзні шляхи до зал. станцій мають мати майданчики посадки населення для евакуації, миття та дезактивації.
Біля атомної станції має бути максимум дві дороги з твердим покриттям, що забезпечують під’їзд з 3 – 4 напрямків.
Магістральні трубопроводи
при наземному прокладанні в безпечних місцях, при заглибленому в зоні сильних руйнувань
В одному технічному коридорі може проходити не більше 260 млн. тон умовного палива в рік.
Відстань між технічними коридорами не менше 25 км.
Перекачувальні станції у безпечних зонах, відстань між ними в одному коридорі і сусідніх 30 км. Передбачається кільцювання.
6.15 Організація і проведення досліджень з оцінки стійкості об’єкта
Силами ІТП і залученими проектантами в три етапи:
підготовчий (наказ, календарний план заходів з підготовки, план проведення досліджень);
оцінка стійкості роботи ( умови захисту працюючих, уразливість виробництва, пошкодження від вторинного фактору, система забезпечення, вразливі місця в керівництві) для цього формують групи дослідження –
споруд – визначає ступінь стійкості, розміри можливої шкоди, визначає сили і засоби для відновлення
обладнання, заходи по переведенню на режим НС. способи збереження особливо цінного,
технології, найбільш вразливі ділянки виробництва
енергозбереження мінімуми потреби, додаткові джерела
постачання, додаткові запаси
оповіщення та зв’язку,
сховищ, радіаційного та хім.. захисту,
медична,
охорони громадського порядку.) ;
Кожна група оцінює стійкість відповідних елементів виробничого комплексу та робить необхідні розрахунки
розроблення заходів по стійкості. Підводяться підсумки. Група комплексного дослідження на основі доповідей інших груп складає комплексний план;
Плануючі документи, на випадок НС, складають на кожну можливу ситуацію:
Перспективний план робіт які проводяться завчасно;
План-графік з підвищення стійкості при загрозі виникнення НС;
Графік безаварійної зупинки виробництва.
Правильність планування перевіряють на навчаннях
Тема 7. Планування заходів та підготовка населення з цивільної оборони
7.1 План дій
7.2 Організація навчання населення з цивільної оборони
7.2.1 Підготовка керівного складу
7.2.2 Підготовка командно-керівного та рядового складу невоєнізованих формувань
7.2.3 Основний склад формувань
7.2.4 Підготовка робітників, службовців, які не входять до складу формувань
7.2.5 Населення, яке не зайняте у сфері виробництва та обслуговування.
7.2.6 Програми підготовки для студентів і учнів.
7.1 План дій органів управління і сил ЦО (міністерств, відомств, областей, районів, міст, підприємств, установ і організацій) із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій:
Два плани:
на воєнний та мирний час.
Розробка в три етапи: 1. підготовчий;
2. практична розробка, оформлення документів;
3. узгодження розроблених планів (після того вивчення всім керівним складом на штабних об’єктових навчаннях та внесення коректив).
Розробляється на підставі документів:
законодавчих
директивних
нормативних
Наказу начальника ЦО об'єкта у двох примірниках. підписується начальником штабу ЦО об'єкта, погоджується з територіальними управліннями (відділами) з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і затверджується начальником ЦО об'єкта (підприємства, організації, установи, незалежно від форм власності і підпорядкування). Після затвердження зміст плану дій доводиться до виконавців.
Призначений
для координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівництва ОГД
оперативності їх реагування на загрозу і виникнення НС
відвернення або зниження можливої загибелі людей
мінімізація матеріальних збитків і втрат
організацію задоволення першочергових потреб населення, яке постраждало
План визначає
порядок дій і відповідальність керівництва відповідних органів управління підприємств, установ і організацій
основні заходи щодо організації і проведення робіт із запобігання і ліквідації НС техногенного і природного походження
узгодження термінів їх виконання,
фінансові, матеріальні та інші ресурси, які необхідні для цих заходів і робіт
У план дій включаються заходи щодо
захисту робітників і службовців
підтримування виробничої діяльності та інші з урахуванням обстановки після виникнення НС
передбачаються необхідна кількість сил і засобів для ліквідації наслідків НС
Основними вихідними даними при розробці плану дій на об'єкті є:
рішення та вказівки вищого штабу ЦО (управління, відділу з НС), розпоряджень начальника ЦО об'єкта
документів, що характеризують об'єкт (комунально-енергетичні мережі, стан будівель і споруд, вододжерела)
дані прогнозування за можливими НС та ін.
Коригується
Щорічно, станом на перше січня, план і вносяться відповідні зміни.
Реальність плану перевіряється
під час командно-штабних, комплексних об'єктових навчань та об'єктових тренувань Цивільної оборони
План дій органів управління та сил ЦО на мирний час складається:
У розділі І викладається загальна характеристика території, енергетичного та промислового комплексу, комунальних комунікацій, під'їздних шляхів та транспортних доріг на об'єкті, вірогідних надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження, їх масштаби і наслідки, які визначаються на підставі експертної оцінки, прогнозу чи результату модельних експериментів, проведених кваліфікованими експертами.
У розділі 2 викладається порядок надходження інформації про загрозу та виникнення НС, терміни оповіщення та збору керівного складу ЦО в робочий та неробочий час.
Порядок дій оперативної групи, комісії з питань НС, головних спеціалістів (начальників служб ЦО) об'єкта.
У розділі 3 розкривається наявність сил і засобів ЦО об’єкта, які залучаються до ліквідації наслідків НС.
У розділі 4 визначається порядок організації забезпечення заходів та дій ЦО під час проведення РІНР: завдання розвідки, транспортного, матеріально-технічного, хімічного, медичного, протипожежного забезпечення і охорони громадського порядку.
У розділі 5 визначаються місця розташування основного та запасного пункту управління ЦО об'єкта, порядок задіяння засобів зв'язку, забезпечення управління, зв'язку і оповіщення при загрозі виникнення і в ході ліквідації НС на всіх її етапах
Додатки до плану дій органів управління та сил ЦО об'єкта з запобігання і ліквідації надзвичайної ситуації:
— календарний план основних заходів ЦО при загрозі та виникненні НС (на кожну можливу НС);
— карта (схема) ОГД з можливою обстановкою при виникненні НС;
— схема організації управління, зв'язку та оповіщення;
— план забезпечення захисту персоналу (населення) в разі аварії на ХНО;
— розрахунки щодо екстреної евакуації, укриття в ЗС;
— варіанти рішень начальника ЦО на ліквідацію наслідків НС;
— завдання оперативній групі та інші додатки.
На воєнний час:
Розділ 1. Оцінка обстановки, що може скластися на об’єкті в результаті дій противника.
Розділ 2. Виконання заходів на об’єкті при планомірному переведенні на воєнний стан:
Захист працюючих та їх сімей
Заходи забезпечення стійкої роботи у воєнний час.
Заходи і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
Організація забезпечення заходів по ЦО.
Організація управління.
Розділ 3 Виконання заходів на об’єкті в умовах несподіваного нападу противника.
1.Дії за сигналами ЦО.
Дії після нападу противника.
Додатки:
7.2 Організація навчання населення з цивільної оборони
Законом України "Про Цивільну оборону України" передбачено:
підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони
органів управління та сил
навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту та дій у НС.
Для вирішення цього завдання існує система підготовки різних категорій:
керівний склад ЦО, до якого входять начальники ЦО, їх заступники, начальники служб, головні спеціалісти, керівники евакоорганів і працівники штабів ЦО;
командно-начальницький і рядовий склад невоєнізованих формувань
робітники і службовці, які не входять до складу формувань
населення, яке не зайнято у сфері виробництва та обслуговування
учні та студенти
Завдання з підготовки різних категорій визначаються:
в "Організаційно-методичних вказівках" начальника ЦО на новий навчальний рік, щорічно.
Кожна категорія вивчає:
способи захисту від стихійного лиха, аварій, катастроф, при цьому дотр имуються поетапного принципу нарощування знань і навичок, враховуючи місцеві умови, соціальне заняття, вік, стан здоров'я і освіту
7.2.1 Підготовка керівного складу
Мета - підготовка до управління силами ЦО своїх об'єктів у випадку стихійного лиха, або аварії
проводиться на курсах ЦО, шляхом зборів з відривом від виробництва терміном від двох до п'яти діб залежно від категорії слухачів, з періодичністю 3—5 років.
У навчальних закладах підвищення кваліфікації підготовка по ЦО головних спеціалістів здійснюється за програмами та в обсязі, який визначається відповідними міністерствами і відомствами з періодичністю раз в 5—6 років.
На об'єктах господарської діяльності підготовка керівного складу планується і проводиться згідно з тематикою і обсягом в 15 годин. Відповідальність за організацію і якість навчання несе начальник ЦО об'єкта.
7.2.2 Підготовка командно-керівного та рядового складу невоєнізованих формувань
метою навчання формувань є підготовка їх до чітких дій у районах стихійних лих, аварій і катастроф відповідно до їх призначення.
Підготовка командно-керівного складу, до яких відносяться командири формувань та їх заступники
проводиться на курсах ЦО за відповідними програмами раз у 3 роки
на об'єктах у групах керівного складу, або групах начальників відповідних служб
7.2.3 Основний склад формувань
проходить підготовку на об'єктах за програмою спеціальної підготовки тривалістю 15 годин щорічно (9 годин загальні теми та 6 годин — спеціальні теми).
тематика визначається, враховуючи специфіку об'єкта, місцеві умови та призначення формувань і затверджується для територіальних формувань начальниками ЦО району, міста, області, а для об'єктових — НЦО об'єкта.
Деякі категорії фахівців (хімік-розвідник, дозиметрист-розвідник тощо) готуються на районних курсах ЦО.
Заняття з формуваннями проводять командири формувань, а з окремих тем — начальники служб.
7.2.4 Підготовка робітників, службовців, які не входять до складу формувань
Мета підготовки цієї категорії — вміння використовувати засоби індивідуального і колективного захисту, надання першої медичної допомоги і діяти в умовах НС.
Навчання здійснюється за 12-ти годинною програмою під керівництвом начальників структурних підрозділів (цех, ділянка, відділ).
7.2.5 Населення, яке не зайняте у сфері виробництва та обслуговування
Знаня з ЦО отримує:
з навчально-методичних посібників
пам'яток
прослуховування радіо- та телепередач
матеріалів, які друкуються у газетах та журналах
в консульпрунктах
при сільських Радах та житлово-експлуатаційних дільницях
7.2.6 Програми підготовки для студентів і учнів
розробляє Міністерство освіти України
Вони включають:
проведення планових занять і тренувань під керівництвом класних керівників у 2—8 класах;
підготовку учнів 8—11 класів, ПТУ та технікумів за програмою ДПЮ викладачами допризивної підготовки
навчання дівчат за програмою медико-санітарної підготовки
Підготовка студентів здійснюється за окремою програмою, яка затверджується Міністерством освіти.
Керівними документами, за якими на об'єкті організовується підготовка з ЦО є:
наказ начальника ЦО району (міста) за підсумками підготовки за минулий рік і завдання на новий навчальний рік;
— програми підготовки та навчання з ЦО
витяг із плану комплектування курсів ЦО та навчальних закладів підвищення кваліфікації
Відповідно до цих документів на об'єкті розробляються:
наказ начальника ЦО об'єкта за підсумками підготовки з ЦО за минулий і завдання на новий навчальний рік.
До наказу додаються:
перелік навчальних груп
перелік тем навчань і тренувань з ЦО
тематика підготовки з ЦО
план підготовки керівного складу, невоєнізованих формувань, робітників та службовців об'єкта
розклад занять для кожної навчальної групи
Облік підготовки і навчання з ЦО на об'єкті ведеться постійно. До облікових документів на об'єкті належать:
журнал обліку занять з ЦО (на кожну групу);
журнал обліку підготовки керівного і командно-керівного складу на курсах ЦО та навчальних закладах підвищення кваліфікації
Після вивчення теоретичної частини, необхідно закріпити отримані знання у ході різних тренувань та навчань.
ЛІТЕРАТУРА
Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навчальний посібник / За ред. полковника В.С. Франчука. – Львів, Афша, 2000 – 336 с.
Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Знання. Прес, 2003. – 455 с.
Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 438 с.
1